Залежність від комп'ютерних ігор: хто такі «ігромани»

Ще кілька десятиліть тому людствоне знало про існування комп'ютера та про таку проблему, як залежність від комп'ютерних ігор. Нині ж із розвитком технологій усе змінилося. Люди все менше спілкуються один з одним, ходять до театру, читають книги, і все більше поринають у світ віртуальної реальності. До загальної інформації, залежність від комп'ютерних ігор може осягнути як дитини чи підлітка, а й людини старшого покоління. Багато хто вважає, що ігрова залежність — це просто захоплення і не підозрюють про те, що це серйозне захворювання, яке складається поряд з алкогольною та наркотичною залежністю. На те, щоб вилікувати цю недугу, витрачаються роки. Тяжкість ситуації обумовлена ще й тим, що пацієнт не розуміє всієї серйозності своєї проблеми.

Хто такі «ігромани»?

Вважають, що серед так званих"ігроманів" більше чоловіків, ніж жінок. Однак ігрова залежність визначається не соціальним статусом чи статтю, швидше, це певний типаж людини. Як правило, це самотні, закомплексовані, невпевнені у собі люди, які мають низку проблем у плані соціальної адаптації та взаємодії. Для того, щоб самоствердитися, вони поринають у світ віртуальної реальності, де можна самому встановлювати свої правила, де все легко і доступно. Несприятлива ситуація в сім'ї, нерозуміння близьких людей, проблеми на роботі — все це також сприяє виходу у віртуал. Психологами давно помічено зв'язок між ігрової залежністю та агресивною поведінкою у реальному житті. Часто ці люди перестають відрізняти дійсність від свого ілюзорного світу комп'ютерних ігор, і вони виходять за межі допустимої поведінки.

Коли слід починати бити тривогу?

Проблема досягає свого апогею тоді, колилюдина присвячує весь свій час комп'ютерним іграм, втрачає зв'язок із реальністю, без комп'ютера стає млявим, дратівливим, при контакті з ним, навпаки, відчуває радість, не помічає близьких і рідних йому людей. «Ігромани» можуть цілодобово просиджувати за комп'ютером, забуваючи про їжу та сон. Крім психологічного розладу, вони «наживають» і низку хвороб (від геморою до інфаркту). Через пристрасть до комп'ютерних ігор розпадаються сім'ї, а підлітки так і не осягають необхідних навичок спілкування з однолітками. Таким людям слід обов'язково допомогти усвідомити всю глибину цієї проблеми. Наразі існують різні психологічні центри реабілітації, де досвідчені фахівці за допомогою різних тренінгів, гіпнозу та інших прийомів допоможуть впоратися із хворобою. У такий нелегкий для хворого період важлива підтримка та турбота рідних йому людей. Якнайчастіше слід приділяти увагу тим захопленням, які ніяк не пов'язані з комп'ютером. Тут може бути все, що завгодно, читання, колекціонування, зустрічі з друзями. Головне, щоб людина поступово абстрагувалась від свого ілюзорного світу ігор і вливалася у звичайне розмірене життя. Бажано всією сім'єю почати вести активний спосіб життя, долучитися до спорту, сумісних поїздок. Це не тільки допоможе відволіктися, а й душевно зблизитися один з одним. Спілкування з комп'ютером слід звести до мінімуму, по 45 хв. 2-3 десь у день. Важливо розуміти, що ігрова хвороба — це не просто шкідлива звичка, а справжня залежність, проблема, яку все ж таки можна вирішити, якщо вчасно звернутися до фахівця і поставитися з усією серйозністю до ситуації, що склалася. Найголовніше — не опускати руки і не зневірятися.