Діти і батьки - це про любов. Повинно бути про любов. Але в цих відносинах іноді стільки ненависті, що стає навіть страшно. Адже це твій найрідніша людина, яку ти любиш просто тому, що він є. А він б'є по самому боляче. Ось дві типові історії - різні, але для мам однаково жахливі. «У три роки вона ненавиділа батька. Тепер їй п'ять років, вона ненавидить мене, мотивуючи тим, що я її лаю і б'ю. Розмовляє зі мною виключно примхливим, агресивним тоном. Обзиває нехорошими словами, яким вона навчилася в дитячому саду. Намагаючись відучити її від поганого лексикону, караю. Наприклад, кажу: ще раз почую це слово - ти підеш в іншу кімнату. Намагалася просити вибачення за погане поводження, якщо я її образила. Визнавалася їй у коханні. Всі без толку: плаче і каже, що не пробачить. Намагається з усіх сил вколоти мене, образити. Що робити? Нехтувати? Бути суворіше? Балувати? Чекати, поки саме пройде? »Фото:GettyImages«У 17 років я зустріла майбутнього чоловіка, він був на 10 років мене старшим. Виявився запійним алкоголіком. Я намагалася його перевиховати, народила сина. Чоловік втік. Загалом сама винна, але тому не легше. Допомоги ні моральної, ні фінансової не було ні від кого. Їздила працювати в інше місто. Мама могла запитати і забути про онука. Як тільки таке трапилося, я повернулася і більше її до сина не підпускала. Забрала дитину із собою. Жили у знімній кімнатці. Він пішов у садок. Вже тоді в нього почалися істерики, якщо щось не виходило чи йшло, не як він хотів. Він був зовсім крихіткою, а я замість того, щоб йому допомогти, гнівалася на нього, лаяла, він кричав і тупав ногами. Я не стримувалась і била його. Потім знайшла гарну роботу, мене не було з ранку і до пізнього вечора. Він був із нянями та подружками. Став агресивним, у чотири роки навчився брехати. Я розумію, він шукав моєї уваги, він дуже відкритий хлопчик, але сміх його чувся все рідше. Я його дуже люблю, але лаяла та забороняла багато. Знову ж таки, піднімала руку, ще й ображала. А потім до мене дійшло, що ж я роблю зі своїм сином. Він у 4-му класі, оцінки вищі за середній, мене не поважає. Правильно, а за що? Ми лаємося щодня. Син мене тепер ненавидить і каже, що це я у всьому винна, йому 10 років, а з істериками ми так і не впоралися. При слові "ні" він кричить і тупотить ногами. З тіткою і бабусею він так не поводиться. Мені дуже соромно перед ним і шкода, що я йому маю життя». «Я погана мати» – такий діагноз ставлять собі обидві ці жінки. Але може це не зовсім так і щось ще можна виправити? Щоб це зрозуміти, потрібно спочатку розібратися, чому ми чуємо такі слова.Read More