Незвичайна їжаНа щастя, – неотруйнірослини і можна скуштувати на смак будь-яку їх частину. Певну небезпеку становлять лише колючки та глохідії. І якщо колючки прибрати з поверхні стебла досить просто, то глохідії вимагають набагато більшої обережності. Через дрібні розміри їх можна пропустити і не помітити. А вони несуть на собі мікроскопічні гачки, завдяки яким при попаданні на шкіру або інші м'які тканини глохідії починають інтенсивно проникати всередину. В результаті розвивається сильний набряк та запалення. Відомий випадок, коли буквально протягом кількох годин загинула корова, яка спробувала опунцію. Багато видів дрібних глохідій вп'ялися їй у язик і в тканині порожнини рота, швидко розвинувся сильний набряк, який привів до задухи. Але кажуть, що ці кактуси і на смак неприємні, тож багато їх і не з'їж. Кактуси, вирощені поза природними умовами, можуть містити залишкові дози добрив і хімічних препаратів, якими їх обробляли. Тому якщо захотілося спробувати «домашній» кактус, потрібно дегустовану частину ретельно промити.
Але в більшості випадків м'якоть кактусів невідрізняється якимось особливим смаком, скоріше нагадує просто траву. Ось тільки молоді пагони опунцій мають певний смак і широко використовуються у кулінарії. Молоді ніжні сегменти опунцій, попередньо очищені від колючок або глохідій, використовують для приготування гарячих страв та додають до різних салатів. Кажуть, виходить не гірше за огірки. Ще з кактусових стебел готують солодкі ласощі – цукати. У пустельних районах Америки свіжий сік кактусів здавна використовувався для вгамування спраги подорожніх і худоби. Соковиті плоди кактусів по суті є ягодами. Їх і використовують так само, як і інші ягоди: вживають в їжу сирими, варять варення, джеми, мармелад, запікають, роблять з них напої. Опунції навіть спеціально садять цілими плантаціями, їхні ягоди стали звичайним товаром на ринках багатьох країн. У В'єтнамі завдяки вологому теплому клімату широко поширилися кактуси-епіфіти хілоцереуси. Їх плоди досягають ваги 500 г і вже твердо влаштувалися на тутешніх базарах разом з місцевими тропічними фруктами. Широко поширені маммілярії після цвітіння легко утворюють безліч червоних ягідок. Вони соковиті, з приємним кислуватим смаком, що нагадує плоди барбарису. Насіння в них дуже дрібне і не заважає дегустації.
Мамілярія Проліфера з плодами Лісові епіфітнікактуси шлюмбергер теж можуть порадувати соковитими м'ясистими плодами розміром майже зі зливу. Тільки для їх отримання обов'язково потрібне перехресне запилення з іншою шлюмбергерою. Кажуть, що найсмачніший плід у кімнатних кактусів дає знаменита цариця ночі. – селеніцереус. Єдина складність – знайти другу квітучу рослину для перехресного запилення, у крайньому випадку можна спробувати запилити пилком іншого виду кактусів. Плід, що утворився, буде розміром з яблуко, досить смачний, з приємним ароматом. Шкірка густо вкрита волосками та колючками, тому таку ягоду просто розрізають навпіл і ложечкою виїдають м'якоть. Ось такі вони, кактуси, дивовижні та неповторні діти матінки-Природи.
