зелене натхнення
Рецепт абсенту Слово «абсент» обіцяє багато –відчуття зміненої реальності, що чарівно перетворилася, пригода з тих, що переживали Пікассо, Тулуз-Лотрек, Верлен, Рембо, Ван Гог. Вони знали, що абсент - це квиток в один кінець, в країну, з якої не хочеться повертатися. Від нинішнього вже неможливо збожеволіти. Та «зелена фея», що збирала своє жнива в кафе, окупованих паризькою богемою, давно оголошена поза законом, викрита ескулапами та знешкоджена. Абсента, яким напивались Мопассан, Верлен, Рембо, Бодлер, Едгар По, Уайльд, Ремарк, Аполлінер, Теккерей, О. Генрі та тисячі французів наприкінці XIX – на початку XX століття, більше не існує. Він залишився тільки на великих полотнах імпресіоністів – смарагдова сулія, напівпорожня чарка, в якій відбиваються згаслі очі любителів абсенту. Їх було дуже багато, цих добровільних жертв власних галюцинацій. В історії залишилися безіменний "Любітель абсенту", написаний Едуаром Мане, п'яниці з полотна "Абсент" Едгара Дега. Пікассо додав до цієї галереї свою «Коханку абсенту», яка догоряє за столиком кафе, ділячи свою самотність із зеленою пляшкою, та «Бродячих акробатів» із мертвою печаткою абсентизму на обличчях. Ван Гог, найзнаменитіша жертва абсенту, зображений на картині Тулуз-Лотрека в обіймах із келихом зеленої настоянки. Вінсент Ван Гог залишив і власний натюрморт – стіл, графін з абсентом і чарка, яка ще на крок наближає його до божевілля та трагічної розв'язки. Кажуть, що своєю знаменитою колористичною палітрою художник зобов'язаний саме отруєнню абсентом – спочатку зелена фея подарувала йому світ у жовтому світлі, а потім перекинула в чорне. Він знайшов у селі Коувет дикорослий полин і почав експерименти. То був час великих випадкових відкриттів. У 1792 році з реторти з'явилася фея – 70-градусна спиртова настойка, що містила екстракти полину, анісу, ісопу, фенхелю, меліси, коріандру, вероніки, ромашки, петрушки та шпинату. Лікар прописував її від усіх хвороб - що може бути кращим засобом від проблем, ніж повне забуття. Пацієнти швидко звикли до ліків і стали збільшувати дози. За кілька років рецепт дістався Анрі-Луї Перно, який відкрив у Швейцарії перше підприємство з виготовлення та продажу абсенту. Тоді ж був винайдений ще один варіант настоянки, з анісом у головній ролі – згодом світ дізнається про неї під ім'ям Перно. Щоб надати абсенту особливої чарівності, його стали підфарбовувати хлорофілом – на світ з'явився справжній зелений змій. Абсент.
