Всі ми ведемо внутрішні діалоги з собою, як увідомої пісні: «Тихо сам із собою, тихо сам із собою я веду розмову». І такі «бесіди» ні в кого з оточуючих не викликають подиву, бо ніхто їх не чує. Але іноді доводиться стикатися з кимось, хто дуже захоплено розмовляє з невидимим співрозмовником уголос. Очевидно, що така людина навіть не розуміє, що вона не просто обмірковує якесь серйозне питання, як робимо всі ми, «розмовляючи» з собою в умі, а саме веде діалог, відповідаючи на слова, які, як йому здається, виходять ззовні. Чому люди розмовляють самі із собою і чому вони не помічають, що насправді жодного співрозмовника вони не мають?
Розмова з собою - ознака психозу
Коли людина розмовляє сама з собою, неочікуючи відповіді, це може бути раннім симптомом шизофренії. Звичайно, якщо він щось бурмоче собі під ніс лише день чи два, то це ще зовсім не обов'язково ознака патології. А от якщо хтось сміється без будь-якої причини, або якщо веде бесіди вголос протягом досить тривалого періоду, і все це поряд з іншими поведінковими відхиленнями – такими як галюцинації, соціальна ізоляція, емоційні розлади, дивна поведінка, — то ця людина, без сумніву, потребує термінової консультації психіатра. Найбільш характерний прояв психозу – наявність галюцинацій. Галюцинація – це хибне сприйняття дійсності в будь-якій з п'яти сенсорних модальностей, коли зовнішнього подразника насправді не існує, але люди, схильні до галюцинацій, бачать, чують або відчувають неіснуючий об'єкт. Галюцинації можуть виникати в сутінковому стані між сном і пробудженням, марення, білої гарячки або при виснаженні; вони також можуть бути викликані під гіпнозом. Найчастіше галюцинації бувають саме візуальними. Стійкі галюцинації характерні для шизофренії. При одному з видів цього захворювання хворі люди вважають, що чують обвинувачуючий командний голос, на який вони реагують у повній паніці, з повним послухом або зі спробою самозахисту або навіть самогубства. Дещо відрізняються від галюцинацій ілюзії – якщо галюцинації виникають без будь-якого стимулу ззовні, то для ілюзій характерне хибне сприйняття фактичного стимулу. Шизофренія – це важке психічне захворювання, що характеризується різноманітними симптомами. Серед них можна назвати втрату контакту з реальністю, що вже називалася вище дивна поведінка, неорганізовані мислення та мова, зниження емоційної виразності та соціальну ізоляцію. Зазвичай, у одного хворого зустрічаються не всі, а лише деякі з симптомів, і у кожної людини комбінація цих симптомів може бути індивідуальною. Сам термін "шизофренія" походить від грецьких слів "шизо" (що означає "розщеплюю") і "френо" ("розум, душа"), і його можна перекласти як "поділ душі". Однак, всупереч досить поширеній думці, шизофренія не може бути віднесена до людини з роздвоєнням особистості або з синдромом множини.
У чому різниця між шизофренією і роздвоєнням особистості?
Часто шизофренію та роздвоєння особистості плутають,и некоторые люди считают, что это одно и то же. На самом деле это два совершенно разных заболевания. Шизофрения – это расстройство функционирования мозга; некоторые люди уже рождаются с таким расстройством, ведь его можно унаследовать. Но симптомы заболевания обычно не развиваются в течение многих лет. У мужчин симптомы начинают проявляться в позднем подростковом возрасте или в возрасте двадцати лет; для женщин характерно проявление симптомов между двадцатью и тридцатью годами. Бывает, конечно, что симптомы шизофрении появляются в детском возрасте, но случается такое крайне редко. Когда человек страдает шизофренией, он испытывает галлюцинации и бред, видит вещи, которых не существует, разговаривает с кем-то, кого видит вполне отчетливо, верит в вещи, которые никоим образом не соответствуют действительности. Например, он может видеть демонов, которые садятся вмести с ним за стол во время обеда; или может вполне искренне верить, что он является божьим сыном. Люди с такими нарушениями также страдают от неупорядоченного мышления, снижения концентрации внимания и от проблем с фокусировкой. Они также теряют способность проявлять инициативу и составлять и осуществлять какие-то планы. Как правило, такие люди не могут быть социально адаптированы. Зачастую человек, страдающий шизофренией, считает, что голоса, которые он слышит, существуют для того, чтобы контролировать его или причинить вред. Ему, вероятно, становится очень страшно, когда он слышит их. Он может часами сидеть без движения и говорить, говорить… Человек здравомыслящий, наблюдая за больным шизофренией, не уловит ни капли смысла в его речи. Некоторые люди с подобным расстройством выглядят вполне адекватными; но это только до тех пор, пока они не начнут говорить, и чаще всего – говорить сами с собой. Еще шизофрения отмечена неуклюжими, нескоординированными движениями и неспособностью заботиться о себе в достаточной мере. Основным различием между шизофренией и раздвоением личности является то, что последнее нарушение не является врожденным. Это психическое состояние вызывается определенными событиями, которые происходят в жизни человека, и связаны они, как правило, с некоторыми психологическими травмами, полученными в детстве. Это может быть, например, физическое или сексуальное насилие. У людей с этим заболеванием как бы развиваются дополнительные личности, как способ справиться с травматическим событием. Чтобы было диагностировано раздвоение личности, человек должен иметь по крайней мере одну альтернативную личность, которая значительно контролирует его поведение. Всего у одного больного может развиться до ста личностей, но в среднем их число составляет десять. Это могут быть «дополнительные» личности того же пола, другого пола либо обоих полов одновременно. Иногда разные личности одного и того же человека даже принимают различные физические характеристики, такие как определенный способ передвижения или разный уровень здоровья и выносливости. Но вот депрессия и попытки членовредительства могут стать общими для всех граней личности одного и того же человека. Есть несколько признаков, которые одинаковы и для шизофрении, и для раздвоения личности. Пациенты с шизофренией могут иметь галлюцинации; в то время как люди с раздвоением личности не всегда их испытывают, все же примерно у трети пациентов галлюцинации тоже отмечаются. Раздвоение личности может вызвать проблемы с поведением и трудности с концентрацией во время учебы в юном возрасте; это может сбить с толку специалистов, которые иногда путают такое расстройство с шизофренией, так как она развивается и проявляется тоже чаще всего в подростковом возрасте. Как видите, если человек разговаривает вслух с невидимым собеседником, это может быть признаком весьма серьезного состояния. Поэтому вы должны сделать все возможное, чтобы близкий вам человек как можно скорее получил необходимую помощь – иначе он может нанести себе непоправимый вред! Советуем почитать:
