покарання дітей ременемШвидше за все, жоден нюанс у виховномупроцессе ребенка не вызывает столько вопросов, как наказание ребенка. Кто-то считает, что ребенка наказывать вовсе неприемлемо, а для кого-то и наказание детей ремнем является чем-то само собой разумеющимся и не заслуживающим особого внимания, и уж тем более беспокойства. Так кто же из них прав? Стоит ли наказывать ребенка, или все же воздержаться от карательных мер? Совершенно точно одно – наказание ребенка является крайне щепетильным действием, требующим тщательного обдумывания и взвешивания. Необдуманное наказание не только не даст желаемого эффекта, но и может привести к самым непредсказуемым последствиям, вплоть до полного неповиновения ребенка и даже побегов из дому. А ведь это наверняка не тот эффект, которого ожидают родители. Наказать ребенка несложно, а вот «расхлебывать» последствия подобного наказания можно очень и очень долго. Именно поэтому, прежде чем наказать ребенка, следует тщательно разобраться в проступке, и выбрать именно то наказание, которое заставит ребенка по-настоящему раскаяться в сделанном. И самое главное, никогда больше не повторять подобного поведения. Только в этом случае наказание можно считать эффективным и целесообразным. Во всех же остальных случаях наказание является ничем иным, как банальным проявлением родительской власти и подавлением ребенка. Никогда не наказывайте ребенка, не разобравшись в каждой конкретной ситуации. Недопустимо наказывать ребенка «за плохое поведение» — он точно должен знать, за что получает наказание – за разбитое окно, хамство соседке или украденные деньги. Только в этом случае родители могут надеяться, что наказание достигнет своей цели. Кроме того, ни в коем случае не стоит наказывать ребенка сгоряча, находясь на пике раздраженности и злобы. Как правило, именно в таком состоянии родители могут схватиться за ремень и пару раз перетянуть по попе ремнем. Однако гнев и злоба – далеко не лучшие помощники родителей. Во-первых, сгоряча вы вряд ли сможете объективно оценить происходящее и разобраться в проступке ребенка детально, что просто необходимо для того, чтобы понять степень вины ребенка. И, во-вторых, сгоряча подняв на ребенка руку, вы можете обеспечить себе стойкое чувство вины и сожаления, от которых избавиться не так уж и просто. Помимо того, что вы сами будете чувствовать себя крайне некомфортно, ребенок также очень быстро заметит ваши колебания. А, как правило, практически все дети непременно начинают использовать сомнение родителей для склонения чаши весов, на которой лежат различные привилегии и преимущества, в свою сторону. А для того, чтобы наказание было по-настоящему эффективным, родители должны быть сами абсолютно уверенны в том, что они делают. В противном случае ребенок почувствует сомнение своих родителей, и наказание для него станет лишь поводом для обиды на родителей, но никак не поводом для того, чтобы задуматься над своим поведением. Помните еще одну непреложную истину – ни в коем случае недопустимо наказывать ребенка «на всякий случай», если у вас имеется хотя бы малейшее сомнение в виновности ребенка. Помните о том, что даже во взрослой жизни малейшее сомнение трактуется в пользу подозреваемого, а что уж говорить о детях? Гораздо меньше вреда будет в том случае, если вы не накажите действительно виноватого ребенка, чем наказание понесет невинный. В этом случае травма для психики может оказаться слишком сильной. В любом случае, не стоит проверять это на своем ребенке. В том же случае, если ребенок полностью осознал и признал свою вину, и уж тем более в том случае, если он сам пришел к родителям и сознался, наказание также должно быть гораздо мягче. А вполне может быть так, что вы и вовсе откажетесь от наказания, что также может быть правильным решение – ведь ребенок и так понял свои ошибки и постарается впредь никогда их не повторять. Однако в данной ситуации обязательно учитывайте фактор наличия так называемого рецидива. Простить и оставить без наказания тот или иной проступок ребенка можно только в том случае, если кроха совершил его первый раз. Если же вы объяснили ребенку недопустимость подобного поступка, а он повторяет его снова, наказание должно быть неизбежным.

Поправка на вік

Зрозуміло, що приймаючи рішення пронеобхідності та вигляді покарання, батьки обов'язково повинні брати до уваги особливості тієї вікової категорії, в якій знаходиться їхня дитина. Адже, само собою зрозуміло, що покарання дворічного малюка та підлітка не може бути однаковим. Батьки повинні знати про такі особливості дитячої психіки:

  • Два - чотири роки У цей віковий проміжок удитини настає сильна криза, який можна порівняти з кризою підліткового віку. У цей період дитина починає усвідомлювати себе самостійною особистістю і, відповідно, починає відстоювати свої права і цікаво. Зрозуміло, маленька дитина ще в силу віку не вміє передавати свої почуття словами. І в результаті він починає вередувати, істерії, не слухатися батьків. Однак з покараннями дітей цього віку батьки повинні бути особливо акуратними - покарання ні в якому разі не повинно обмежувати свободу і вже тим більше гідність маленького чоловічка. В іншому випадку батьки можуть зіткнутися з серйозними проблемами, для вирішення яких доведеться вдаватися до допомоги професійних психологів.
  • П'ять - шість років В цьому віці для дітей дужетипово загострення фантазії - дитина починає вигадувати і фантазувати. А батьки часто сприймають ці вигадки за банальну брехню. І в результаті дитину карають. Дитячі психологи також вкрай не рекомендують батькам робити цього. Адже не фантазуючи, дитина ніколи не навчиться образно мислити. Та й розповідаючи ту чи іншу історію, дитина не ставить за мету ввести вас в оману - він по - справжньому щиро вірить в те, що розповідає.
  • Дванадцять - чотирнадцять років В цьому віцідитина переживає досить складний період свого життя - дорослішання. Крім десятків внутрішніх конфліктів і протиріч дитина стикається з гормональною перебудовою організму, яка також ні в якій мірі не полегшує життя дитині і його батькам. Як правило, в цей період навіть у найстійкіших і витриманих батьків терпіння може лопнути, і покарання неминуче. Однак і в цьому випадку покарання необхідно як слід обміркувати.
  • Крім вікових особливостей батьки маютьпам'ятати ще про кілька невеликих, але вкрай важливих нюансів. Так, наприклад, дуже важливо враховувати фізичний стан дитини — цілком можливо, що дитина погано почувається, або хоче їсти або спати. Та й емоційний стан також вкрай важливий - якщо дитина зла, або скривджена, їй набагато складніше тримати себе в руках і контролювати свої емоції, як, втім, і дорослій людині. Так може бути, набагато розумніше в цій ситуації заспокоїти дитину, допомогти їй прийти до тями і впоратися зі своїми емоціями, перш ніж карати її? Крім того, не забувайте також і про те, що абсолютно будь-яка людина - як доросла, так і дитина, - . вкрай потребує свого особистого простору. Обов'язково виділіть таке місце для дитини, де він може почуватися абсолютно вільним - пустувати, біситися, бруднятися, шуміти. Подібний захід просто необхідний для того, щоб дитина могла дати вихід своїм емоціям – як позитивним, так і негативним.заохочення і покарання дітей в сім'ї

    За що карати дитину не можна?

    Існує кілька речей, за якікарати дитину категорично забороняється. У таких випадках покарання лише погіршить ситуацію, а крім того, стосунки з дитиною можуть значно погіршитися. Отже, що це за ситуації?

    • Пізнавальна активність

    Маленькі діти надзвичайно активні та дужедопитливі. Вони прагнуть скрізь залізти, спробувати на зубок, поторкати рукою. І якщо в процесі цього пізнання навколишнього світу дитина ненароком зіпсує якусь річ або іграшку, не варто її лаяти - тим самим ви надовго відіб'єте у нього бажання пізнавати навколишній світ. До речі, найчастіше батьки карають дитину лише за те, що вона чіпає свої статеві органи. Батьки дуже сильно лякаються, вважаючи, що дитина може зрости з тими чи іншими сексуальними розладами. Однак це зовсім не так - дитина вивчає свої статеві органи так само, як вивчає щічки, носик, лобік. А караючи дитину, ви лише загострюєте на цьому її увагу, наштовхуючи на думку, що статеві органи – це щось брудне і ганебне.

    • Вікові фізіологічні особливості дитини

    Не варто карати дитину і за те, щовін буває неуважним, плаксивим, не може сконцентрувати увагу на чому - або, не може заснути, або відмовляється їсти - як правило, у подібних випадках діти потребують допомоги, але ніяк не засудження, а тим більше не покарання.

    • Проступки, пов'язані з відсутністю досвіду

    Не варто також карати дитину і в томуу випадку, якщо він здійснив якусь провину не зі злого наміру чи шкідливості, а через те, що він не знає, як вчинити в тій чи іншій ситуації. В даному випадку набагато розумніше пояснити дитині, чому так чинити не треба, а покажіть, як потрібно поводитися. Швидше за все, дитина більше не повторить своїх помилок у майбутньому. А ось покарання може щиро образити дитину, якій зовсім невтямки, за що ж мама чи тато злиться на нього.

    • Дитяча ревнощі

    Дитяча ревнощі, на превеликий жаль,є дуже поширеним явищем. Найчастіше діти ревнують маму або до нового чоловіка, або до молодшого братика чи сестрички. Найчастіше подібна ревнощі можуть довести до жару навіть найтерплячіших батьків. Однак у цій ситуації покарання – найгірше, що можуть зробити батьки. Покаранням вам не вдасться досягти нічого, крім ще більшого ускладнення ситуації. Дитина покарання і вашу агресія сприйме як зайвий доказ того факту, що тепер ви його любите набагато менше, ніж раніше.

    • Незручність або необережність дитини

    Також дитячі психологи украй не рекомендуютьбатькам карати дитину за необережність чи помилку – пролиту на кофту какао, розбиту тарілку чи порвані босоніжки. Адже дитина зовсім не збиралася робити цього – все сталося абсолютно випадково. Погодьтеся, що навіть доросла людина нерідко робить подібні помилки. І ви ж не караєте себе за необережність?

    види покарання

    Отже, ми підійшли до головного питання: поощрение и наказание детей в семье. Про поощрения мы поговорим в следующий раз, а вот наказания рассмотрим чуть ниже. Ведь, как уже говорилось, наказание должно быть строгим, но всегда справедливым. И оно ни в коем случае не должно унижать достоинство ребенка, каким бы маленьким он ни был. Шлепок по мягкому месту зачастую кажется родителям наиболее простым и эффективным наказанием. Однако прежде чем поднять руку на ребенка, задумайтесь, какие последствия может повлечь за собой физическое воздействие на неокрепшую психику ребенка. Для того чтобы глубже понять, что происходит с психикой ребенка во время наказания, попробуйте поставить себя на место ребенка. Представьте себе, что это на вас поднял руку кто-то, кто намного сильнее, чем вы. Как вы думаете, какие эмоции испытывали бы вы? Вряд ли среди них были бы любовь и уважение. Также и ваш ребенок — он испытывает точно такую же обиду, гнев, разочарование в родителях. Более того, к огромному сожалению, очень часто ребенок растет с мыслью о том, что он очень скоро станет взрослым, и обязательно отомстит тому, кто его обижает. А ведь подобные психологические установки могут привести к серьезной деформации психики. Подумайте сами – хотите ли вы вырастить ребенка, единственной целью в жизни у которого будет месть вам, родителям? Само собой разумеется, что далеко не изо всех подобных детишек, которых в детстве наказывали физически, вырастают маньяки и убийцы. По мере взросления ребенка остра обида и злость на родителей постепенно отходят на второй план. Однако полностью все эти негативные эмоции не уходят – просто отходят на дальний план. И в результате в подсознании ребенка практически все время присутствует потребность в проявлении накопившейся за детские годы агрессии. И в результате ребенок вырастет злым и озлобленным. Очень часто многие родители возражают: меня в детстве родители били – и ничего страшного, я вырос нормальным и адекватным человеком. С одной стороны – это так, но с другой – ни в коем случае нельзя упускать из виду тот факт, что каждый ребенок сугубо индивидуален. И пластичность, и гибкость психики у всех детей также различная – один ребенок без особого ущерба для психики перенесет порку, и через 15 минут даже не вспомнит о ней. А другой малыш даже легкий шлепок по попе запомнит на всю жизнь. И всю жизнь будет таить обиду на родителей. А, кроме того, из-за боязни наказания ребенок может начать врать родителям, скрывать от них всю правду. И рано или поздно, но такие черты, как лживость, озлобленность, трусость и агрессия, могут стать неотъемлемой частью характера вашего ребенка. А ведь, как известно, основные черты характера закладываются именно в детском возрасте. Кроме того, не забывайте также и о том, что воспитывая ребенка путем физических наказаний, вы фактически расписываетесь в собственном бессилии. Ведь, как правило, человек прибегает к физическим методам воздействия только в том случае, если никаких других аргументов у него не осталось. И ребенок очень быстро почувствует это. И всегда помните о том, что практически во всех случаях взрослые люди поднимают руку на ребенка в порыве злости, либо крайнего раздражения, что по своей сути является одним и тем же. Не верите? Понаблюдайте за собой во время наказания ребенка. Так стоит ли срывать на ребенке свои негативные эмоции? А уж если родители бьют своего ребенка в совершенно спокойном состоянии, в данном случае им самим нужна немедленная профессиональная помощь психологов. А ребенку – помощь и защита органов социальной защиты. И родители в подобных случаях очень сильно рискуют остаться без детей. Поэтому прежде чем применять физическое наказание детей, за и против необходимо взвесить очень тщательно! Советуем почитать:

    Comments

    comments