Час… Ах, як часто нам його не вистачає, якчасто ми шкодуємо про те, що за добу лише двадцять чотири години! Ми впевнені, що якби їх хоча б двадцять п'ять, то цілком можна було встигнути набагато більше, і шлях до успіху виявився б набагато коротшим. Планування часу – це таке непросте завдання… Але ж у людей, які в житті досягли дуже багато чого, доба складається також із двадцяти чотирьох годин! Чому ж вони встигають за цей період зробити все необхідне, і при цьому примудряються спати ночами, присвячувати частину часу якимось захопленням та ще й влаштовувати особисте життя? Чому в них це виходить, а ми не маємо? Можливо, цим надзвичайно успішним представникам роду людського відомий якийсь таємний закон економії часу? Насправді ніякого особливого секрету тут немає. Просто ті, хто зміг досягти чималих успіхів у багатьох сферах життя, добре знають, що таке правильний розподіл часу та повсякденний порядок. Ми ж не вміємо правильно управляти таким непоправним ресурсом, як час, тому не встигаємо переробити всі справи, ні добре відпочити. В результаті ми завжди перебуваємо в напрузі від нав'язливих думок про свої робочі проблеми та плани. Адже, якщо розібратися, від цих думок немає ніякого толку. Проблеми від них не вирішуються і плани не втілюються у реальність. Зате через ці тяжкі думки страждає наше особисте життя, тому що ми, зайняті думками про роботу, не приділяємо належної уваги своїм близьким. Через них ми втрачаємо здоров'я і псуємо собі нервову систему, оскільки практично ніколи, навіть уві сні, не розслаблюємося і не відпочиваємо, продовжуючи мучитися проблемами і намагаючись знайти методи підвищення своєї ефективності. А виною всьому те, що в нашому діловому житті немає такого важливого чинника, як економія робочого часу. Без нього нам ніколи не вибратися з капкана замороченості справами, до якого, якщо міркувати здорово, ми самі себе й загнали. Як навчитися економити час так, щоб його вистачало і на продуктивну працю, і повноцінний відпочинок?
Планування робочого часу
Якщо вірити статистиці, більшість людейпродуктивная деятельность занимает всего лишь не более трети от полного рабочего времени. Остальные две трети приходятся на пустую суету и ненужные телодвижения. Отсюда – ворох накапливающихся с каждым днём дел, отсюда – нехватка времени на отдых, отсюда – неумение расслабляться, давая себе возможность хорошо отдохнуть. А ведь стоит нам начать придерживаться принципов правильного распределения времени и повседневного порядка, как все эти проблемы исчезнут без следа! Есть такое золотое правило шести «п»: «правильное предварительное планирование времени предотвращает плохие показатели». Просто? Ну конечно же! Однако мы почему-то игнорируем подобные методы и не принимаем во внимание тот факт, что основной причиной наших проблем является отсутствие принципов планирования времени. В чём же они заключаются эти пресловутые методы планирования времени? План – это прежде всего перечень основных дел, выполнение которых необходимо для достижения какой-то цели, и упорядочивание этого выполнения. Основные правила планирования времени предусматривают соблюдение сроков осуществления задуманного и тщательное продумывание этих сроков. Если времени, выделенного на претворение в жизнь той или иной задачи, будет слишком мало, мы опять упрёмся в тупик хаоса, потому что просто не успеем сделать запланированное. Если же его окажется много, значит, при планировании надо это предусмотреть и попытаться заполнить нишу свободного времени либо полноценным отдыхом, либо максимально продуктивными занятиями. Методы экономии времени предполагают, что распределять его необходимо ещё до того, как мы приступаем к началу работы. Время, затраченное на подобное планирование, позволит сэкономить львиную долю времени во время работы. Чтобы в процессе деятельности не возникли непредвиденные сбои, планы её осуществления нужно записывать, а не просто запоминать. Иначе мы обязательно что-нибудь упустим, а потом упущенное непременно всплывёт, заставит нас забросить другие дела и о нём позаботиться. А это приведёт к потере времени. Если же план будет зафиксирован в письменном виде, он отпечатается в подсознании, в результате чего возникнет психологический эффект самомотивации к работе. Самомотивация придаст деловой активности направленный характер. Согласно основным правилам планирования времени, план следует составлять долгосрочный, а не кратковременный. Не стоит ориентироваться на то, чтобы за действием сразу последовал вожделенный результат. Человеку свойственно медлить с выполнением масштабных задач из-за отдалённости результата, что негативно сказывается на достижении существенной цели и может увести в сторону от неё. О каком же успехе тогда может идти речь, если мы, вместо того чтобы упорно стремиться к нему, начнём шататься из стороны в сторону? Мы лишь потеряем время и силы, так в итоге и не добившись желаемого. Поэтому составляем список дел, как нам диктуют методы планирования времени, на длительные сроки, и стимулируем свою творческую активность сразу и на следующий день, и на неделю, и на месяц, и даже на год. При этом в плане следует фиксировать не какие-то отвлечённые задачи вроде «Позвонить Иванову» или «Встретиться с Петровым», а конкретные цели таких звонков и встреч: «Обсудить с Ивановым условия договора с поставщиками», «Решить с Петровым задачу сбыта товара» и так далее. Рассмотрим подробнее, как нужно составлять и записывать план экономии рабочего времени. 
Розподіл часу і повсякденний порядок виконання справ
Складаючи план економії часу та його розподілу, слід розсортувати свої відносини за рівнем важливості, нумеруючи в списку і виділяючи пріоритети. Для цього:
- Розбиваємо аркуш паперу на три квадрата;
- У перший квадрат записуємо найважливіші і термінові справи;
- У другій квадрат заносимо важливі, але не дуже термінові справи;
- У третій квадрат записуємо діла не дуже важливі і не дуже термінові.
Після того, як список буде складено, відзначаємоу ньому приблизний час, необхідне виконання тієї чи іншої справи, підсумовуємо його і отримуємо загальний період часу, необхідний здійснення всього запланованого. При цьому враховуємо, що нам знадобиться час на непередбачені справи та періодичний відпочинок від роботи. Тому нерозумно повністю заповнювати справами весь свій день, і якщо наш список передбачає саме повне використання дня на виконання наміченого, скорочуємо його. Запланувавши те, що неможливо втілити в життя у встановлений термін, ми приречемо себе на стрес і невдоволення собою. Закінчивши роботу, записану в якомусь пункті, викреслюємо цей пункт і приступаємо до наступного. Об'ємні завдання виконуємо частинами, влаштовуючи собі короткі перепочинки. При цьому намагаємось не залишати хвостів наступного дня. Наприкінці поточного дня ще раз перечитуємо список-план на нього, згадуємо, чи не прогавили ми щось важливе, і якщо важливого не знаходиться, відкладаємо список убік, начисто забуваємо про роботу і вирушаємо відпочивати з повним почуттям задоволення. Робочий день закінчено. Всі ці методи планування робочого часу прості, але ефективні. Варто тільки почати їх дотримуватися, як ми зрозуміємо, що встигаємо набагато більше зробити за день, набагато втомлюючись при цьому. У результаті ми з'явиться почуття впевненості у своїх силах, ситуація розвиватиметься планомірно і методично, а вчинки втратять елемент хаотичності. І зовсім скоро ми усвідомлюємо, що твердо крокуємо назустріч своєму успіху, який, звичайно ж, чекає на кожну з нас.
