З цією проблемою напевно все стикалися: спершу дитина вередує, канючить, а потім зривається в неконтрольований рев, який не припиняється, поки дитя не втомиться. Фабіана Сантос, мама п'ятирічної дочки, - не виняток. Вона, який дала їй дитячий психолог. А ми перевели її рада для вас. «Я не вивчала кожну книжку з дитячої психології, не вчилася спеціально тому, як уникнути / зупинити / припинити істерику дитини. Але мені довелося навчитися. Я хочу поділитися «формулою», про яку сама недавно дізналася. Вона дійсно работает.Но спершу я хочу розповісти вам історію. Моя дочка пішла в дитячий сад і дуже нервувала через це. Казала, що не зможе за всіма наздогнати. Закінчувалося все тим, що дочка зривалася в істерику з найменшого приводу, через який-небудь безглуздою дрібниці. За рекомендацією школи ми записалися до дитячого психолога, щоб Аліса могла розповісти про те, що відчуває. Я сподівалася, що це допоможе.
Фото:Getty ImagesСеред багатьох порад, які дала нам психолог Саллі Нойбергер, був такий, який я вважала фантастичним, хоча він був дуже простий. Я вирішила, що спробувати варто. Психолог пояснила мені, що ми маємо дати зрозуміти дітям, що їхні почуття мають значення, що ви їх поважаєте. Якою б не була причина зриву, ми повинні допомогти дітям подумати та зрозуміти, що з ними відбувається. Коли ми визнаємо, що їх переживання - справжні, і в той же час залучимо їх до вирішення проблеми, ми зможемо зупинити істерику. хочеться займатися співом. Не важливо. У цей момент потрібно, дивлячись дитині у вічі, спокійним тоном запитати: «Це велика проблема, середня чи маленька?» На мою дочку чесні роздуми про те, що відбувається навколо неї, діють просто магічно. Щоразу, коли я ставлю їй це питання, вона чесно відповідає. І ми разом знаходимо рішення – виходячи з її власних уявлень про те, де його шукати. Маленька проблема вирішується легко та просто. Середні проблеми теж будуть вирішені, але не прямо зараз - вона повинна зрозуміти, що є речі, на які потрібен час. Якщо проблема серйозна - очевидно, що серйозні, з точки зору дитини, речі ігнорувати не можна, навіть якщо вони здаються нам дурними, - можливо, доведеться поговорити довше, щоб допомогти їй зрозуміти: іноді не все йде так, як ми того хочемо. навести багато прикладів, коли це питання спрацьовувало. Наприклад, ми вибирали одяг для школи. Моя дочка часто переживає через вбрання, особливо коли на вулиці прохолодно. Вона хотіла одягнути свої улюблені штани, але вони були в пранні. Вона почала кукситися, і я запитала: "Аліса, це велика, середня чи маленька проблема?" Вона сором'язливо глянула на мене і тихо промовила: «Маленька». Адже ми вже знали, що маленьку проблему легко вирішити. "Як же ми вирішимо цю проблему?" - Запитала я. Тут важливо дати час подумати. І вона відповіла: «Вдягти інші штани». Я додала: "У нас є кілька пар штанів на вибір". Вона посміхнулася і пішла вибирати собі штанці. А я привітала її з тим, що вона вирішила свою проблему сама. Я не думаю, що є якісь чудові рецепти виховання дітей. Мені здається, це справжня сага, місія з введення людей у світ: пройти через усі перепони, йти по доріжках, які іноді приводять нас у засідку, мати терпіння, щоб повернути назад та спробувати інший шлях. Але завдяки цьому способу на моєму шляху матері з'явилося світло. І я хочу поділити його з вами. Сподіваюся від щирого серця, що у вас цей спосіб теж спрацює».
