Як повернути чоловіка після розлучення: чи варто рятувати ваш шлюб

Розлучення в наш час – справа майже повсякденна.Ось ще зовсім недавно чоловік був поруч, з ним можна було посваритися через дурниці, посперечатися, чия черга мити посуд, обговорити якусь проблему. А тепер він став чужою людиною. У паспорті з'явився новий, зовсім не тішить серце штамп, фатальний друк самотності та туги. Хочеться рвати, метати та вити. І що тепер робити? Як повернути чоловіка після розлучення назад у сім'ю, як змусити його жалкувати про те, що сталося? Приятельки радять зробити якийсь приворот. Говорять, допомагає. Може, і справді допомагає, але тільки не хочеться займатися такими речами. Якось не зовсім чесно виходить. Та й благовірний потрібен щиро любить, а не одурів від привороту. То як же бути?

Як розлучення діє на чоловіків

Коли чоловік періодично йде з сім'ї, ачерез тиждень-два повертається, помиритися з ним не так вже й складно. Достатньо зателефонувати, спокійно поговорити чи розплакатися, і, якщо потрібно, попросити вибачення. У цьому випадку чоловік просто грає у розлучення і розлучається, щоб прийти назад. А от коли розлучення вже справді відбулося, все набагато серйозніше. Тут уже одним дзвінком не обійдешся. Навіть якщо тепер уже колишній чоловік теж дуже переймається розривом, умовити його повернутися в сім'ю непросто. Він офіційно звільнений від такого обов'язку, а це так чи інакше впливає на ставлення чоловіка і до себе, і до навколишнього світу. Його становище у цьому світі раніше визначало шлюб. Нині ж з'явилася свобода вибору. Хіба можна їй не скористатися? Треба сказати, що такою свободою користуються колишні чоловіки по-різному. Хтось починає пиячити, хтось із головою йде в улюблену справу, хтось взагалі нічого не робить, валяючись перед телевізором у неробочий час, хтось починає перебирати подружок. А хтось і сходиться з іншою жінкою, намагаючись якнайшвидше створити нову родину. Як би там не було, але чоловік після розлучення стає іншою людиною. І прийоми, настільки насамперед ефективні у питанні його повернення, зараз уже навряд чи спрацюють. Звичайно, коли екс-чоловік не ганчірка. Ну, безхребетних слабаків ми в розрахунок не беремо. Ті будуть ходити по п'ятах і нити, благаючи впустити назад. Шиш відбудешся. Йдеться про чоловіків із добре розвиненим почуттям власної гідності. Багато з них після розпаду шлюбу почуваються ображеними. Уражене самолюбство не дозволяє визнавати свою неправоту, якщо вона була причиною розлучення, і швидко прощати колишню дружину, якщо винна у розриві вона. Тому вмовляння та ридання жінки будуть марними. Усі її спроби викликати жалість чи докори совісті розіб'ються об глуху стіну неприйняття. Це захисна стіна, яка часто приховує справжні переживання чоловіка. Навряд чи він комусь, а тим більше колишній своїй половинці, дозволить про них дізнатися. Демонструватиме твердість характеру і рішучість порвати з минулим щосили. То як же слід робити, щоб чоловік погодився, що розлучення було помилкою і охоче пішов на примирення?

Як вести себе жінці по відношенню до колишнього чоловіка після розлучення

Насамперед, після розлучення жінці треба прийтиу собі, дочекавшись, коли стихне буря емоцій. Лють чи крайній відчай – погані помічники у вирішенні проблеми. Під їхньою дією можна наробити такого, що потім повік не виправиш. Всі наші панічні дзвінки та смс-повідомлення з погрозами, докорами, скаргами не допоможуть. Мало того, що чоловіки терпіти це не можуть. Вони ще й перестають поважати даму, яка надходить таким чином. Не варто й бігати за співчуттям і підтримкою до подружок і спільних знайомих, скаржачись на благовірного і розповідаючи всім про те, який він негідник. Напевно, колишній про це дізнається і навряд чи сприйме спокійно невтішні відгуки про свою особу. Скоріше, розсердиться ще більше. Спробуй потім досягти його! Так що ревемо і клянемо чоловіка останніми словами тишком-нишком. І бажано на самоті. Тому що навіть обрані як жилет дуже близькі довірені люди можуть ненароком нашкодити, одного разу в серцях висловившись там, де цього робити не треба. Та й навіщо налаштовувати їх проти того, з ким хочемо помиритися? Втім, намагаємося заспокоїтися без сторонньої допомоги. Для цього потрібно якомога більше часу приділяти якимось заняттям – роботі, захопленням, вихованню дітей. Якщо ми, потопаючи в сльозах, запрімось у чотирьох стінах або, чого доброго, ще переслідуватимемо колишнього чоловіка, тільки посилимо ситуацію. Одуріла від горя, розпатлана, з опухлим обличчям жінка, що підстерігає чоловіка на кожному кроці – що може бути гіршим? Від неї хочеться триматися якнайдалі. Про яке бажання повернутися до сім'ї тоді може йтися? Тому закликаємо на допомогу всю силу волі, беремо себе в руки та вибираємось у люди. Чи є діти? Чудово. Вирушаємо з ними на прогулянку, до цирку, до театру. Немає дітей – заводимо собаку, кішку, хом'ячка, рибок, пташок, зрештою. Якщо вдома хтось чекатиме, то вже добре. Намічається корпоративна вечірка? Чудово! Приводимо себе в порядок, одягаємо гарне плаття, туфельки на каблучці і йдемо розважатися. Чи не буває корпоративів? Шукаємо хобі, яке змушує постійно з кимось спілкуватися. Записуємося на курси водіння чи вивчення мов, купуємо абонемент у басейн чи фітнес-клуб, вчимося верховій їзді чи бігаємо з компасом лісом. Нема привабливих варіантів? Тоді шурхаємо по магазинах і купуємо, що подобається. Бракує коштів? Ну, так просто поки милуємось вбраннями та дрібницями, розмірковуючи, як на них заробити. Діємо, діємо, діємо! Здатність діяти, відчуваючи душевний біль – основна зброя жінки у боротьбі з цим болем. Так не будемо його ігнорувати! Нехай ми не зможемо зовсім заспокоїтися, і туга за колишнім чоловіком залишиться. Але почуття вже не будуть такими пекучими. І внутрішній стан дозволить надходити розважливо. Саме це у вирішенні питання повернення чоловіка до сім'ї і потрібно. Що ж робити після того, як ми здобули здатність тверезо мислити?

Що робити, щоб повернути чоловіка в сім'ю після розлучення

Ну ось, ми нарешті трохи заспокоїлися. Как быть дальше? Прежде всего, надо вдумчиво проанализировать то, что случилось. В чём истинная причина развода? Быть может, брак действительно был неудачным, и мужа теперь хочется вернуть просто из принципа? Да нужно ли тогда это делать? Ну, произойдёт примирение, и мужчина опять займёт в доме надлежащее место. Но в отношениях-то ничего не изменится! Опять будут возникать всё те же конфликты, появится прежнее нежелание идти друг другу навстречу, и рано или поздно опять придётся расстаться. Только в этот раз уже навсегда. Так в чём тогда смысл такого примирения? Не лучше ли пока побыть одной и осмотреться? Наверняка где-то рядом есть тот, с кем можно создать гармоничную и довольно счастливую семью. Ну, а если супруга хочется видеть рядом из-за того, что он всё-таки ещё любим, это другое дело. Ведь он женился, значит, испытывал ответное чувство. Возможно, сейчас оно несколько притупилось, но бесследно не исчезло, это точно. Хоть какая-то капля его ещё должна остаться. Так попытаемся эту каплю превратить сначала в ручеёк, а затем в реку. Начнём с точного определения того, почему произошёл развод. Нужно понять, в чём мы допустили оплошность, что недосмотрели, и что делалось неправильно. Да-да, искать причину разрыва следует в собственном поведении, а не в поступках мужчины. Потому что регулирование семейных отношений – задача жены. Женщины способны интуитивно улавливать малейшие изменения в настроении своей половинки и так же интуитивно находить способ изменить это настроение с пользой для семьи. Вот только мы зачастую не считаем нужным напрягаться. И вместо того, чтобы тонко и осторожно подействовать на мужа, скандалим, грубим и пытаемся командовать. Или же вообще не замечаем, что с ним происходит. Дескать, и так сойдёт. Раз женился, значит, никуда не денется. А он девается. Сначала уходит в себя. А потом, если не принять экстренные меры, и вовсе уходит из дома. Так что думаем, усиленно думаем, почему отношения треснули, а взаимопонимание пропало. Поводом для этого могли стать повышенные требования, капризы, мелочные придирки, постоянное ворчание, чрезмерная подозрительность, неумение и нежелание слушать, пренебрежительные высказывания, беспочвенные обвинения… Одним словом, всё, что могло задеть мужа за живое или же надоесть так, что захотелось от него избавиться. Если мы готовы признать собственные ошибки и исправлять их, ищем способ поговорить с супругом. При этом принимаем во внимание то, что он начнёт за что-то укорять и в чём-то винить. И укоры, и обвинения зачастую бывают несправедливыми. Ну, ничего не поделаешь, придётся выслушать, проглотить и даже попросить прощения. Ведь в бывшем благоверном говорит оскорблённое самолюбие и обида. Пусть выскажется. Это необходимо, чтобы выпустить пар. Иначе спокойной беседы с ним не получится. Во время разговора ни в коем случае не упрекаем бывшего мужа абсолютно ни в чём. Даже если он изменил и ушёл к другой женщине, обходим эту тему стороной. Безусловно, очень хочется устроить грандиозную сцену. Но она только усилит напряжение в отношениях и скорей всего заставит мужчину совсем отказаться от встреч. Разве такой исход нам нужен? Нет. Значит, стараемся демонстрировать, что не претендуем на его свободу и признаём право поступать так, как хочется. И что цель беседы – понять, почему распался брак, а вовсе не настойчивая попытка вернуть мужа в семью. Напрямую предлагать ему сойтись вновь вообще не следует. Косвенно можно намекнуть на то, что двери дома открыты. Пусть пока приходит как друг. Это будет лучший вариант поведения, позволяющий и поддерживать с бывшим мужем связь, и подбирать способ оставить его в семье. Следует помнить, что таким способом не может быть попытка заняться сексом или вкусный ужин. В постель ляжет, ужин съест, а потом отправится восвояси в убеждении, что может получить и то, и другое, когда вздумается. Мужчину необходимо влюбить в себя заново. Это означает, что мы должны стать независимой, очаровательной, очень интересной женщиной, которую он до этого не знал. И которую хочется завоёвывать. Для этого откорректируем манеру поведения, исключив из неё то, что могло стать причиной развода. Приучим себя всегда улыбаться и отлично выглядеть. Слегка пококетничаем с благоверным, как бы между делом давая ему понять, что пользуемся вниманием со стороны сильного пола. Водрузим на видное место букет цветов, положим коробку конфет и начнём появляться в компании общих знакомых с импозантным кавалером. Если цветы и конфеты никто не дарит, купим их самостоятельно. А кавалера, когда его нет, одолжим у подруги. Ну, или попросим исполнить такую роль кого-то из сослуживцев или дальних знакомых. Короче говоря, делаем всё, чтобы муж осознал – бывшая супруга способна существовать и без него. Обычно в таких случаях у мужчин просыпается инстинкт собственника. Они начинают интересоваться, с кем и как проводит время прежняя жена, регулярно ей звонить и напрашиваться в гости. Показывать свою готовность всегда принимать экс-мужа не следует. Иногда нужно сослаться на занятость и предложить встретиться в другое время. Пусть немного понервничает, это полезно. Во всяком случае, такое поведение заставит его больше думать о своей прежней семье, а это уже хорошо. Когда же мы пригласим благоверного домой, достанем альбом с совместными фотографиями и вспомним время, когда оба были счастливы. А потом попросим в чём-то помочь – повесить полочку, починить кран, передвинуть мебель. Надо, чтобы он вновь почувствует себя хозяином жилья. Это заставит благоверного ощутить необходимость присутствия возле прежней жены. И его всё больше и больше будет тянуть вернуться и начать всё сначала. Но даже если все эти ухищрения не дадут результата и бывший муж продолжит жить отдельной жизнью, мы победим. Потому что сделаем своё существование максимально полноценным и перспективным. Советуем почитать: