Лише одиниці щасливих, чи навпаки –нещасних, жодного разу не зіткнулися у своїй виховній практиці (адже всі ми є вихователями своїх власних дітей) з таким непростим завданням: привчання дитини до горщика. Незважаючи на те, що цю тему не можна назвати такою ж захоплюючою, як черговий богемний скандал за участю популярних медійних осіб або відомих політиків, але хвилює вона практично всіх батьків. І, отже, насправді виявляється набагато важливішою, ніж те, що одягла на чергову церемонію відома російська «світська левиця». Не залазячи глибоко в нетрі, і не шукаючи складних перекладів з російської японською мовою, наперед будь-якої дитячої психології та новомодних методик відразу обмовимося: всі без винятку діти рано чи пізно привчаються до горщика. Звичайно, на розгляд ми не беремо поодинокі випадки патологій та психічних девіацій у фізичному розвитку організму та розвитку особистості людини. Але в період від року до двох (двох з половиною) усі середньостатистичні здорові діти привчаються до цього незмінного атрибуту особистої гігієни. Отже, всі побоювання старшого покоління, горе-лікарів та інших «фахівців» щонайменше перебільшені. Звідси виходить другий висновок: якщо термін не є принципово важливим, то немає жодної потреби тиснути на маленького чоловічка, через силу змушуючи його «ходити на горщик». Цим ви тільки можете незмірно збільшити термін «приручення», а то й зовсім створити у дитини важко подолати надалі психологічні наслідки та травми. Але цей висновок також зовсім не означає, що «якщо сам колись навчиться, то й робити нічого не варто». Робити варто, але дуже делікатно, без тиску та утиску прав хоч і маленької, але все-таки людини, громадянина, особистості. У вісімдесяті роки минулого століття стали дуже популярними прогресивні методики привчання малюків до горщика, за якими можна було встановити у дитини рефлекси в ранньому віці, до одного року. Але специфіка цих методик мала один явний недолік: вона апелювала не до свідомої поведінки маленького чоловічка, а саме до умовних рефлексів, домогтися яких можна було шляхом довгих і болісних «вправ». Головним завданням у разі слід вважати саме усвідомлене привчання дитини. Добре, коли щеплені в ранньому віці несвідомі рефлекси органічно переростали на усвідомлену поведінку дитини. Але це далеко не норма поведінки дитини. Тому втрачений момент цього переходу збентежував деяких молодих батьків: «Як так? Адже ми його вчили-навчали. А він відразу все забув!». © Бюро перекладів «Prima Vista» Радимо почитати:
