Соціалізація дитини в сім'ї
Сім'я є фундаментом для побудовивідносин у суспільстві. Усвідомлення власної особистості у сімейному середовищі визначає мислення дитини, а також її сприйняття інших людей. Він засвоює певний сценарій вчинків та реакцій. Так він вчиться розуміти, як його сприймають оточуючі.Соціалізація дитини в родині визначає йогоіндівідуальностьФото: Getty Засвоєний в дитинстві сценарій залишиться з людиною на все життя. Тому так важливо дати маляті правильне виховання. Він не повинен відчувати негативне ставлення до себе. Діти з неблагополучних сімей в дорослому віці впевнені, що суспільство ставиться до них вороже. Для зміни сценарію мислення потрібна складна і довготривала робота з психологом. У підлітковому віці діти набувають внутрішні позиції. Вони формуються на базі наявного життєвого досвіду. Через позицію в суспільстві дитина висловлює власне ставлення до себе. Воно залежить від стосунків у сім'ї. Якщо підлітку бракувало турботи і любові, він буде впевнений, що нікому не потрібен. Це призведе до заниженої самооцінки і низького суспільного статусу.
Роль сім'ї в поведінку дитини
У ряді наукових експериментів було встановлено,що негативна ситуація в сім'ї викликає у підлітків девіантні розлади. Такі підлітки недооцінюють значення доброзичливого ставлення членів сім'ї один до одного, турботи та ніжності. Важливість для них набуває відсутність бійок та скандалів. Це спотворює процес соціалізації у суспільстві. Девіантні підлітки не відзначають негативного впливу, пов'язаного із вторгненням батьків у особисте життя. Це з недоліком уваги батьків. Вони займають по відношенню до проблемного підлітка віддалену позицію. Вони не бажають нести відповідальності за його майбутнє. У проблемних сім'ях діти ростуть в атмосфері небезпеки та тривожності. Внутрішнє занепокоєння заважає дитині налагодити контакт із однолітками. Він не здатний бути відкритим, виявити теплоту та співпереживання. Він прагне відсторонитися від суспільства. Підліток вважає, що він налаштований грубо та вороже. Сім'я стає йому перешкодою, яке його придушує. Дітям потрібна увага батьків. Його відсутність призводить до пошуку нових способів самовираження, які негативно впливають на дитячу психіку.