Шрамування, або по-іншому скарифікація (відлатинського слова "scarification", що означає "надрізання", "подряпання"), вважається одним з найбільш екстремальних видів модифікацій тіла. Художнім шрамуванням є нанесення декоративних шрамів і художніх рубців на тіло в закінченому вигляді, які являють собою якийсь малюнок. Виходить, що шрамування тіла називають своєрідний вид бодіарту. Подібного роду прикраси, як декоративні шрами та рубці, є настільки екзотичними, що не кожен зможе уявити, як це — 8212; зробити собі шрамування, або просто візерунок зі шрамів. Проте деякі це навіть називають мистецтвом. Спочатку, зазвичай, виникає підозра, що це модифікації тіла – це явища одного порядку. Але, ні — на сотню людей з татуюваннями можна навряд чи знайти одного, який зробив на своєму тілі та шрамування – тату є просто дитячою забавою порівняно з ідеєю порізати собі тіло чи обличчя. Вже створили цілу науку з техніки шрамування: наприклад, шрам залишається опуклим, якщо надрізати шкіру під певним кутом, а після опіку шрам утворюється з поглибленням. Також на шкіру тіла завдають слідів від несправжніх укусів, це просто малюнки. До шрамування відносять і імплантацію під шкіру різних сторонніх тіл. Ними можуть бути і благородні метали, і шматочки пластику, які складатимуть малюнок для гарного шрамування. Подібно до тату, надзвичайно великий простір для творчої уяви може надати шрамування: фото з різними малюнками, які можуть бути абсолютно будь-якими, служать тому доказом. У цих малюнків лише одна видима відмінність — вони складають на шкірі тіла складний барельєф. У цьому, власне, і полягає головна особливість і, можна сказати, краса шрамування. Як правило, роблять шрамування на спині, на руці і навіть на обличчі. Найчастіше шрамування на обличчі роблять люди, які мають шрами природного походження після якоїсь події. У них виникає бажання їх якимось чином художньо завуалювати, щоб вийшло гарне шрамування. А буває, що навпаки, хтось спеціально хоче собі шрамування у вигляді природних шрамів, тобто які за своєю формою та виглядом максимально наближені до справжніх – наприклад, від ножового удару. Про таке вже не скажеш: це художнє шрамування – картинки таких шрамів можуть налякати по-справжньому. Але, як кажуть, смак у всіх різний.
Історія шрамування
Подібно до пірсингу та тату, у шрамування тілабагатовікова історія, протягом якої змінювалася не лише техніка шрамування, а й саме значення нанесення візерунків у вигляді шрамів на тіло. Так у найдавніших племенах шрамування тіла мало ритуальним характером, і, до того ж, служило як відзнака. Таким чином, наприклад, наголошували на своїй приналежності до воїнів. Можна і сьогодні побачити фото шрамування на тілі або обличчі, яке було поширене серед існуючих різних племен, які досі зберегли свою стародавню культуру. Слід зазначити, що обряд шрамування одночасно і зародився і потім розвивався у багатьох культур. При цьому маючи в кожній з них своє особливе та унікальне значення. Найбільшого розвитку шрамування отримало в Австралії та на африканському континенті. Природно, що основною причиною цього є факт наявності переважної більшості чорношкірих представників населення. Адже на темній шкірі татуювання погано помітні. Саме тому люди робили собі на тілі набагато помітніше шрамування. Так само досить часто, наприклад, шрамування на руці мало ритуальний зміст. Стародавнє плем'я "крокодилів" покривало свої руки насічками, які імітували шкіру крокодила, тобто, таким чином, вони віддавали данину божеству, якому поклонялися. А шрамування на зап'ясті практикувалося у всі віки рабовласницького ладу. Тоді кожного раба таврували розпеченим залізом, показуючи його приналежність до свого господаря. Крім того, спостерігалося і багато традицій, пов'язаних із шрамуванням на обличчі. Наприклад, у дев'ятнадцятому столітті у Європі серед клубів з фехтування шрам на обличчі, який було отримано у поєдинку, вважали справжнім знаком пошани. Тому були ті, хто робив його сам для підвищення авторитету. У різних країнах використовували шрамування, щоб ідентифікувати злочинців. У таких випадках використовували техніку таврування. На найвідкритіші ділянки тіла ставили тавро для подальшого впізнання злочинців, тим більше що кожен злочин мав свій певний символ. Як бачите, досить тривалий час в історії, шрамування використовувалося лише в певних колах, і це зовсім не стосувалося мистецтва прикраси шкіри тіла. І тільки з настанням теперішнього часу зазнали зміни погляди на безліч речей та явищ, у тому числі і на модифікацію, або прикрасу тіла. Сьогодні шрамування і тату є справжньою окремою субкультурою, яка має як безліч прихильників, так і безліч противників. При цьому художнє шрамування стає все більш популярним як серед жінок, так і серед чоловіків. Тільки виходить, що з одного боку така модифікація тіла є способом самовираження, набуття внутрішньої свободи, а з іншого боку вона може призвести і до досить сумних наслідків шрамування.
Види шрамування і методи нанесення
- BRANDING (Таврування, випалювання):
Strike Branding – випалювання шкіри.По-іншому, таврування. Майже завжди робиться не за допомогою одного припікання, а складається з ліній, що наносяться окремо. Цей спосіб добре підходить для шрамування на спині. Cautery branding — шрамування, для якого використовують спеціальну форму. Laser branding – лазерний брендинг. Наноситься лазерним променем, який створює підпалює ефект. Cold branding – це процес, зворотний випалюванню. Коли шрам утворюється через дотик до предмета з екстремально низькою температурою. Найчастіше таке шрамування досягають, обробляючи інструмент рідким азотом.
- CUTTING (Косметичне вирізання шкіри)
Skin Removal – видалення ділянки шкіри.Найпоширеніший на сьогоднішній момент спосіб, оскільки його використання дає можливість отримати найбільш точні контури, прорізати досить дрібні деталі і досягти граничної акуратності ліній. Все це роблять за допомогою скальпеля. Packing - даний метод сьогодні дуже популярний на заході, хоча і з'явився в Африці і мав виключно ритуальний характер. Сенс такого методу полягає у втиранні будь-якої сторонньої речовини (золи, наприклад) у надріз на шкірі (на африканському континенті часом використовувався навіть порох родичів). Далі, коли починається процес загоєння, організм прагне виштовхнути сторонню речовину і в результаті йде утворення келоїд. Зазвичай так роблять під час шрамування на зап'ястя. До того ж іноді надріз на шкірі втирають татуювальний пігмент. Таким чином, під шкірою людини залишається рисунок. Щоправда, виходить негарно і дуже розпливчасто. Цей метод називається Ink rubbing.
Як робиться шрамирование?
Отримати зразкове уявлення про те, якделается шрамирование, можно по различным фотографиям, на которых поэтапно зафиксированы все основные фазы такой процедуры. Для того, чтобы самому стать мастером шрамирования подобной информации, естественно, будет недостаточно, но тем, кто размышляет о том, делать ли процедуру, нужно иметь хотя бы общее представление, как делают шрамирование. Крайне важный момент в процессе шрамирования — это анестезия. Перед тем, как сделать шрамирование с применением обезболивающих препаратов, мастер обязательно должен убедиться в отсутствии различных аллергических реакций и противопоказаний на компоненты, которые входят в их состав. Чтобы выбрать эскиз, рекомендуется просмотреть все фото и картинки шрамирования, выполненного в различной технике. Разумеется, личные увлечения и интересы при выборе узора так же играют далеко не последнюю роль. Нанесение узора тоже имеет большое значение. Как правило, шрамирование не делается на таких опасных частях тела, как те, где есть важные кровеносные сосуды, которые к тому же и располагаются слишком близко к поверхности кожи. Этот момент является еще одним существенным поводом обращаться исключительно к профессионалам, а не делать шрамирование дома, так как на теле человека есть много жизненно важных вен и артерий, повреждение которых даже станет причиной летального исхода. Конечно, стоимость шрамирования у профессиональных мастеров в салонах может превышать стоимость создания татуировок. Цена колеблется в зависимости от размера и сложности рисунка. Но даже, если указанная цена окажется неподходящей, то это вовсе не значит, что стоит делать шрамирование в домашних условиях. Ведь для проведения такой процедуры необходимы знания в области медицины и хирургии, санитарные условия и, разумеется, специальные стерильные инструменты. А при выполнении шрамирования дома почти невозможно добиться максимального обеспечения требуемых условий, и к тому же только непрофессиональный мастер согласится на такое, и при шрамировании в домашних условиях не даст вам никаких гарантий. Надо отметить, что и дорогие салоны с наличием всех разрешительных документов, так же, к сожалению, не всегда будут залогом качественно сделанного шрамирования но, тем не менее, риск заражения в условиях профессионального салона, всё-таки, намного меньше. А по фото шрамирования, которое выполнено выбранным мастером, можно узнать об уровне его профессионализма и искусности. Не существует никаких стандартных сроков заживления шрамирования, потому что это зависит от очень многих факторов. Самыми главными из них являются, естественно, площадь поверхности тканей, которая была повреждена, способ нанесения шрама, а также индивидуальные возможности вашего организма к заживлению ран. На весь период времени заживления обязательно следует обеспечить повреждённой поверхности и тканям, прилегающим около неё, абсолютно стерильную чистоту. К самым главным опасным последствиям относится попадание в рану инфекции. Именно поэтому нужно тщательнейшим образом следить за чистотой раны. Последствия шрамирования в себя так же включают возможность БТШ (болевой травматический шок), когда операция проводится без анестезии, вероятность анафилаксии (анафилактический шок) при её применении, и неправильное рубцевание (например, келоидное).
