У родині фігуристів Романа Костомарова і ОксаниДомніна підростають двоє дітей. Насті, старшенький, 2 січня виповнилося 7 років, а її братику Іллі 15 січня - 2 рочки. І у зоряної пари не забалуєш! З раннього дитинства Роман і Оксана привчають своїх нащадків до спортивного режиму. Якими ще принципами у вихованні дітей керуються фігуристи, Wday.ru розповів Роман Костомаров.
Професію дітям повинні вибирати батьки
А як інакше?Багато дітей починають замислюватися про майбутню спеціальність років у 16, коли вже закінчують школу. Пізно для того, щоб стати найкращим у своїй професії. Тож саме батьки мають спрямовувати своїх дітей у виборі. Я хочу бачити своїх дітей тільки в спорті. Інших варіантів немає. Регулярні тренування загартовують характер протягом усього життя. Якщо дитина займається спортом, то вона і в дорослому житті впорається з будь-якими труднощами. Тож Настя зараз займається великим тенісом та танцями у школі-студії «Тодес». Іллю, коли підросте, теж віддамо у теніс чи хокей.
Фото: @romankostomarovkrs
Чим раніше дитина займеться спортом, тим краще
Ми з Оксаною не особливо наполягали, але донька самазахотіла стати на ковзани. Їй було тоді років зо три. Звичайно, спочатку вона боялася, ніжки хиталися. Думали, дитина точно голову собі розіб'є. Але з часом вона освоїлася і тепер досить жваво бігає по льоду. Що ж, кожен з батьків вибирає, як йому зручніше. Хтось вважає, що віддавати дитину в ранньому віці у спорт не можна, мовляв, це зламає її психологію. Я багато хто говорив про те, що в теніс треба приводити у 6–7 років, коли дитя дозріло і фізично, і психологічно. Я Настю відправив на корт, коли їй виповнилося чотири. І нітрохи про це не шкодую. Дитині лише сім, а вона вже грає на досить пристойному рівні. Це інший рівень розуміння гри, знання того, як треба тримати ракетку, як відбивати м'яч. А уявіть, якби вона лише почала?
Дитина повинна сама добитися успіху
Відпочивати на лаврах батьків я своїм дітямточно не дозволю. Вони мають пройти такий самий складний шлях до успіху, як і ми з Оксаною. Але це не означає, що Настя та Ілля не мають дитинства. Донька займається до 4 годин у дитячому садочку. А потім – свобода! Ми її і до школи віддавати не стали, хоча вік 6,5 років дозволяв. Вирішили, нехай дитина ще побігає, пограє в лялечки. Хоча до школи Настю теж готуємо. Рік тому вона почала відвідувати додаткові заняття. Доньку на дві години забирають до школи із садка, потім повертають. Вибрали для неї звичайну, державну, без будь-яких модних наворотів. Щоправда, із поглибленим вивченням мистецтва. Для нас головне, щоб дитина була здоровою, займалася спортом. Заняття проходять раз на тиждень. Іноді з ранку може розкапризуватись: не хочу йти в садок! Проводжу з нею роз'яснювальні розмови. «Насте, сьогодні ти в садок не хочеш іти. Повір, коли ти підеш у школу, то пошкодуєш про це. У дитячому садку ти прийшла, пограла, тебе нагодували, спати поклали. Потім розбудили, погодували, на прогулянку відправили. Одне задоволення! А що на тебе чекає далі, коли підеш у школу?». Увечері у доньки починається «доросле» життя: один день вона займається тенісом, інший – танцями. У Насті енергії – хоч греблю гати. І якщо її не спрямовувати у мирне русло, вона рознесе весь будинок. Діти від неробства не знають, куди себе подіти. То мультик подивляться, то дивляться в якийсь гаджет. А за дві години на тренуванні вона так стомлюється, що прийшовши додому, повечеряє і лягати спати.
Намагаюся не тиснути авторитетом
Пам'ятаю, для мене серйозним стимулом для занятьспортом було бажання поїхати за кордон, купити там колу та жуйку. Зараз інший час, інші можливості однією колою дитини не спокусиш. Отже, потрібна інша мотивація. У нас із Настею спочатку теж було: «Не хочу їхати на тренування!» - Що значить, не хочу? Доводилося пояснювати, що немає такого слова "не хочу", є - "треба". І все. Ніякого тиску батьківським авторитетом не було. Зараз як стимул використовую пристрасть доньки до ляльок. Кажу їй: проведеш три тренування на відмінно, буде тобі лялька. А зараз ще з'явилися різні м'які іграшки, заради яких вона готова мало не щодня бігти на заняття. Головне, щоб було бажання тренуватися, здобувати перемоги.
