Пам'ятайте адже цей анекдот про те, що коли у мамиодна дитина, вона і білизна прасує, і соску стерилізує кожен раз, як та впаде на підлогу, а коли дітей троє - слава богу, що дитина їсть корм кота, а не лізе в смітник? Він такий смішний тому, що в його основі - чиста правда.
Фото: GettyImages
Увага і щастя
«З першою дитиною я міняла підгузник відразу ж,як він ставав мокрим. З другим ... його підгузник солідно провисав під попою, перш ніж я звертала на це увагу. Через це я почуваюся жахливою матір'ю». Тетяна, мама двох синів (Тиме 4 роки, Максу - два). - Ми припускаємо, що чим більше ми дбаємо про дитину, тим краще, - каже дитячий психолог Ангард Рудкін, батько трьох дітей. — Але багатьом дітям потрібно більше особистого простору, ніж ми його залишаємо, надто настирливими. Виходить, гіперопіка – це не завжди добре. Тут важливішим є той факт, що у другої дитини – досвідчені батьки. Крім того, довкола нього завжди багато людей. Малюк, як істота спочатку соціальна, це відчуває. І в нього з'являється почуття захищеності, так йому необхідне. Крім того, кількість уваги не така важлива, як її якість. Якщо, звичайно, очікування буде в розумних межах, – каже клінічний психолог, доктор Рейчел Ендрю. — Якщо ви намагатиметеся дати кожній дитині рівну кількість турботи, від вас швидко нічого не залишиться. А тут малюк навчається терпінню, і це теж непогано.
Довіряйте своїй інтуїції
«З Сарою у нас була ціла купа вечірніхритуалів – вдосталь хлюпалися у ванні, масаж, колискова, книжка… З Анною я так втомлююся за день, що нашвидкуруч обполіскую її у ванній, розповідаю коротеньку історію перед сном – і все. Але вони сплять, їм добре – і ми прожили ще один день. Теж результат!» Євгенія, мама двох доньок (Саре 5 років, Ганні рік). Дуже важливо відчувати свою дитину. І довіряти своєму «внутрішньому радару», а не якимось догмам щодо того, скільки спілкування потрібно вашій дитині на день. — Діти самі підкажуть, як вам поводитися, — каже доктор Рудкін. — Якщо вони чудово почуваються, граючи з дерев'яною ложкою або своєю пляшечкою, дозвольте їм цим займатися. Якщо вони стають тривожні, можливо, їм справді не вистачає вашої турботи. Усі діти різні, і що працює з одним, може не спрацювати з іншим. І завжди пам'ятайте – ви найкраща мама для своєї дитини. — Іноді батьки забувають про себе через те, що лізуть геть зі шкіри, опікуючи свою дитину, намагаючись задовольняти і передбачати всі її можливі потреби, — каже доктор Ендрюс. — Але ж треба пам'ятати, що ви теж людина. І у вас теж є потреби. Мами, у яких багато дітей, зрештою звикають до того, що хтось вічно пхикає. І цей хтось – щоразу різний. І навчаються жонглювати своїми та чужими пріоритетами. Це непросто – тому що вступає в справу почуття батьківської провини. — Ти весь час докоряєш себе, що не все робиш ідеально, не все встигаєш. Припиніть! Так і до депресії недалеко. Краще запитайте себе - що дійсно потрібно вашій дитині тут і зараз, і що ви можете їй дати. Виявиться, що вам все під силу, – радить доктор Ендрюс. Насправді другою дитиною бути добре. Адже друга дитина завжди має компанію для ігор, той, хто заступиться за неї в школі і підкаже, як довго можна відчувати батьківське терпіння.
Фото: GettyImages
Вина перед першим
«Я завжди дуже уважно стежу за тим, щоМаша з'їла, як вона поводиться за столом. А її старший брат може кашу по столу фігурно розмазувати хвилин десять, доки я це зауважу. З боку може здатися, що я зовсім про нього не думаю…» Юлія, мама трирічного Артура та однорічної Маші. Про зворотний бік синдрому другої дитини говорить Ірина Чистякова, педагог-психолог, гештальт-терапевт, консультант у сфері клінічної психології: мамам більше властиве почуття провини перед старшою дитиною, адже їй доводиться приділяти менше уваги, ніж раніше. До психолога вони звертаються з проблемою ревнощів між дітьми, а за фактом намагаються впоратися з власним почуттям провини та емоційною незадоволеністю. А якщо різниця у віці між малюками невелика, то олії у вогонь підливають ще й гормональні збої, пов'язані з вагітністю та грудним вигодовуванням. Не менш важливо залучити на допомогу чоловіка та родичів. Нехай вони допоможуть вам розподілити увагу між дітьми так, щоб був окремий час на кожного, окремий – на спільні ігри та окремий – на себе. І не забувайте говорити своїм чадам, як сильно ви їх любите, як вони вам дорогі. Часто дорослі не надають слів великого значення. Але дітям завжди потрібне підтвердження. Це допоможе побудувати довірчі стосунки з дитиною, а вам – впоратися із почуттям провини, – додала психолог.
