Щирі переживання восьмирічної дівчинки,яку судді - Володимир Познер і Рената Литвинова - буквально розмазували перед мільйонною аудиторією Першого каналу, ближче всіх до серця прийняли ті, у кого є свої діти і у яких великий досвід роботи з малюками. Чи не стримався і продюсер Максим Фадєєв. Два сезони він був наставником у проекті «Голос. Діти ». Йому доводилося робити вибір. Пояснювати дітям, чому він віддав перевагу тому чи іншому виконавцю. І він, як ніхто інший, має право на своє бачення ситуації.Фото:@fadeevmaxim «Я завжди глибоко поважав пана Познера і вважав його найрозумнішою, найтоншою людиною, найвищого класу журналістом, – написав Фадєєв у своєму „Інстаграмі“. — Але, на мій погляд, його ставлення до цієї маленької дитини було дуже жорстоким і абсолютно байдужим. Адже він теж батько і чудово знає, що з дитиною потрібно бути вкрай обережним і уважним в оцінках і критиці щодо нього. Безумовно, критика має бути, але вона має бути акуратною і не злою». Фадєєв зізнається, він плакав разом із Вікою, коли слухав, як її критикують члени журі. І йому було прикро, що вона повинна виправдовуватися за вибір пісні і за те, що вона в неї вкладає. «Вона вкладає те, що відчуває, цього достатньо! Вона має кидатися всілякими інтелектуальними висловами, щоб побалувати слух таких розпещених мужей. Вона просто співала, та й годі. Це ні добре, ні погано. Вона просто співала, намагаючись максимально передати свої почуття». Фадєєв пригадав, як, будучи на «Голосі», намагався бути максимально обережним у всіх текстах, звернених до дітей. І зізнався: у дитинстві він сам був начебто на місці Вікі – усі люди, які мали відношення до його професійного виховання, казали, що він ні на що не придатний. — Я знаю, що відчуває Віка, – сказав музикант. — У мене був реальний флер-бек із мого дитинства. А далі… далі Максим переходить від приватного до спільного – каже такі мудрі, такі правильні речі, що їх хочеться просто процитувати. Без жодних оцінок. І просто дотримуватися цих порад. Ну чи хоча б спробувати. «Вірте у своїх дітей, допомагайте їм, до останнього свого вдиху. Слухайте лише своє серце, не слухайте цих „фахівців“. Якщо ваша дитина хоче співати, дайте їй цю можливість. Якщо він хоче малювати – не змушуйте вивчати математику. Якщо він хоче читати вірші, купуйте йому книги. Якщо йому подобається збирати конструктори - допомагайте йому надалі йти саме в цей шлях. Але не ламайте його відчуття, потяг. Тому що тільки так виросте талановита людина, яка згодом займатиметься улюбленою справою та буде щасливою! Саме зараз, як ніколи, наші діти вразливі потрапити у неприємні ситуації чи компанії в інтернеті. У сучасних дітей кліпова свідомість, вони зовсім інші. За радянських часів у нас був лише телевізор, вулиця та книги. Сьогодні все негаразд. Тому будьте дуже уважними до своїх дітей – чим вони захоплені, і давайте їм можливість займатися тим, що їм дуже подобається».