Ревнивий чоловік.Як часто таке зустрічається навіть у наш ніби вільний від умовностей час! Що вдієш, вільні звичаї чи невільні, а ревнощі – якість незнищенна, властива чи не кожній людині. Ні, комусь це навіть подобається: ревнує коханий чи кохана — значить, кохає. Але коли ревнощі переходять усі межі і бурхливий потік емоцій цілком може перейти в рукоприкладство, тут уже не до радості. І у переляканої агресією чоловіка дружини мимоволі постає питання: у мене ревнивий чоловік, як із цим боротися? Як боротися і чи можна боротися взагалі? Давайте подивимося, на чому ґрунтується природа чоловічої ревнощів і що можна зробити, щоб звести її до мінімуму.
Природа чоловічих ревнощів
Існує думка, що чоловіки ревнують через те, щодуже бояться втратити кохану жінку. Частково це так. Всі ми трохи ревниві, і всі ми боїмося втратити кохану людину. Тільки хтось здатний контролювати свої емоції і ревнувати потай, а хтось відкрито заявляє про свої (часто абсолютно безпідставні) підозри. В принципі, ревнощі закладені в людині генетично, і знищити її неможливо. При цьому у жіночого та чоловічого ревнощів різна природа. Про жіночу ревнощі ми зараз говорити не будемо. Йтиметься про природу ревнощів чоловічої. Взагалі ревнивих чоловіків можна поділити на два типи. Перший – це люди з почуттям власної неповноцінності, другий – ревнивці з почуттям втрати влади над власністю. У першому випадку чоловіки потребують постійного відчуття того, що ти визнаний, бажаємо, а отже, і досить самоцінний. Отримати таке відчуття вони можуть лише за стабільного статевого життя з жінкою, яка віддала перевагу іншим саме цьому чоловікові. У другому – це чоловіки-ватажки, переможці, для яких програш неприпустимий. Чому ж вони ревнують навіть у випадках, коли вірність жінки очевидна? Найчастіше ревнивці самі можуть змінити і схильні приписувати таку ж поведінку своєї коханої. Нерідко ревнощі виникають через страх, що жінка може знайти собі чоловіка молодший, красивіший, сильніший, багатший і так далі. Такі чоловіки не впевнені у своїй соціальній та фізіологічній спроможності. Щодо чоловіків-ватажків, то вони вважають жінку своїм трофеєм, віддавати який нікому не мають наміру. "Ну, добре", & # 8212; скаже хтось із жінок, — «Все це зрозуміло. Але мій чоловік дуже ревнивий. Як з ним жити?
Життя з ревнивим чоловіком
Чоловічі ревнощі в нормальних дозуваннях буваютьнавіть приємна. Однак надміру ревнивий чоловік – це велика проблема для жінки. Все починається зазвичай із дрібниць. Спочатку чоловік начебто побіжно цікавиться, чим сьогодні займалася його найдорожча половина, де і з ким була і так далі. Потім він ніби випадково зустріне її з роботи. Дізнається, чи є співробітники-чоловіки, хто з них неодружений, хто більш-менш привабливий, хто товариський, хто ні. Все. Достатньо. Вже очікується від цього чоловіка неконтрольованих нападів ревнощів. Особливо якщо ми мали необережність розповісти йому про свої минулі зв'язки. Якщо зі своїми ревнощами чоловік впоратися не може, дружині доводиться туго. Мало того, що чоловік стежить за кожним її кроком і влаштовує скандали через будь-яку дрібницю, він ще й вигадує різні приводи для скандалу. І тут, як ти поводься, спокою все одно не буде. Навіть якщо дружина безвилазно сидітиме в чотирьох стінах, надміру ревнивий чоловік приревнует її до кішки. Така незавидна доля… Здавалося б, чого вже простіше. розлучитися з ревнивцем. І крапка. Сьогодні розлучення – не проблема. Однак далеко не завжди це завдання так легко вирішується. Нерідко дружина все ж таки любить свого ревнивця-благовірного, а в сім'ї є діти, які обожнюють тата. Інколи жінка матеріально залежна від чоловіка і боїться залишитися жебраком. А іноді вона боїться і його самого, адже ревнивці, які втрачають об'єкт своєї ревнощів, можуть стати некерованими. Найнеприємніше у цьому питанні те, що найчастіше дружини, які довго перебувають під постійним психологічним пресом ревнивого чоловіка, втрачають впевненість у собі та здатність на самостійні дії. Вони стають нерішучими, недовірливими, закомплексованими, у тому вигляді вгадується пригніченість і настороженість. Необґрунтовані підозри чоловіка, його образи та прагнення принизити вселяють у таку жінку переконаність у тому, що вона справді нікому не потрібна і без нього пропаде. Сумно, що бідолаха нерідко насправді є особливою привабливою, недурною і, за бажання, досить затребуваною серед чоловіків. Існують і такі жінки, які намагаються помститися чоловікові за необґрунтовані підозри та образи за допомогою реальної зради. Мовляв, даремно я все це терплю! Тепер хоч буде за що! Треба сказати, що це досить небезпечний прийом. Чоловік може дізнатися про справжню зраду дружини, і невідомо, чим це для неї обернеться. Крім того, зв'язок на стороні для жінки нерідко пов'язаний із іншими неприємностями. Небажаною вагітністю, наприклад, чи венеричним захворюванням, якщо зв'язки випадкові. Та й постійного коханця мати ризиковано. Чоловік може прив'язатися до жінки та пред'явити на неї свої права. І добре, якщо вона не проти пов'язати з ним своє життя. А якщо ні? Одним словом, проблеми, проблеми, проблеми… То як же бути?
Дуже ревнивий чоловік. Як себе вести
Так, дуже ревнивий чоловік – величезна проблема. Из любящего и нежного мужчины он мгновенно может превратиться в ненавидящего и весьма опасного человека. Причём сила ревности нередко не зависит от силы любви или от наличия реальных соперников. У мужчины она может возникать просто из чувства зависти к другому мужчине, из-за неудовлетворённости в интимной жизни, из-за нереализованности в жизни, из чувства собственности и так далее. Ведь ревнуют они зачастую жен не только к другим мужчинам, но и к подругам, к детям, к родителям, даже к домашним животным. Жена должна принадлежать только ему, и точка! Ревность опасна тем, что способна лишить человека разума, смести всё на своём пути и подтолкнуть на совершенно неадекватные действия. Поэтому, если муж чересчур ревнив, лучшим выходом всё же будет с ним расстаться. Иначе однажды может случиться беда. Однако, как мы уже говорили, расстаться удаётся не всегда. Да и не всегда хочется, ведь ревнивцы могут обладать массой достоинств. Но вот, ревнуя, теряют голову, перестают соображать и несут такое, что в здравом рассудке никогда себе не позволят. Ну, что ж делать тогда… Только приспосабливаться! Как? Как жить с ревнивым мужем? Для начала попробовать просто спокойно поговорить с ним при первых же признаках агрессивного проявления ревности. Можно объяснить, что мы тоже его нередко ревнуем, однако не позволяем себе подобные выходки. И вообще, он самый золотой, самый хороший, и мы принадлежим только ему. Впрочем, иной раз, если супруг вспыльчив и эмоционален, и разговоры не требуются. Он отходит, осознаёт, что натворил и сам себя корит за содеянное. В этом случае ревнивого благоверного можно просто приласкать и перевести всё в шутку. Вообще выяснять отношения с мужем и пытаться что-то доказывать в то время, когда внутри него бушует вулкан ревности, ни в коем случае нельзя. Даже спокойный и выдержанный человек в подобном состоянии может перейти границы. В такие моменты люди теряют чувство совестливости, сострадания, справедливости. Поэтому, если муж вдруг взорвался, обуреваемый ревностью, лучше отмолчаться или же просто попытаться подойти, обнять, успокоить. Зачастую ласка тут помогает гораздо больше, чем попытки оправдаться. Супруги мужей-ревнивцев всегда находятся на пороховой бочке. Взорваться она может по малейшему поводу, да и без повода тоже. Поэтому ни о каком флирте с другими мужчинами, ни о каких разговорах о них или о своих былых похождениях, даже в шутливом тоне, и речи быть не может. Даже если супруг изначально и сдержит свои эмоции, он будет накручивать себя, и ярость рано или поздно прорвётся наружу. Её вспышка может быть не похожа на ревность, — муж начнёт придираться к немытой посуде, не пришитой пуговице, недосоленному супу и прочее. Стоит ему возразить, благоверный взбесится, и тут уж только держись. Так что осторожность, осторожность и ещё раз осторожность. В целом же пытаться бороться с чрезмерной ревностью мужа бесполезно. Можно потратить на это массу сил и энергии, но результата не будет. Даже если женщина станет святой, муж-ревнивец повод для ревности всегда найдёт. Выход здесь один – он должен сам иметь искреннее желание измениться. А для этого следует определить причину такой необузданной ревности. О неверных жёнах говорить не будем. По отношению к ним ревность оправдана. Если жена верна, но муж всё же не может себя контролировать, значит, причина в нём. Что это? Неуверенность в себе? Чувство собственности, желание власти? Страх потерять женщину, ощущение своей никчёмности, ненужности? Достаточно найти эту причину, и узелок развяжется. Если при вспышках ревности действия человека переходят все границы, следует насторожиться. Велика вероятность того, что у мужчины проблемы с психикой. И он нуждается в соответствующем лечении. Потому что самостоятельно со своими вспышками ярости он не справится, даже осознавая в спокойном состоянии, что становится опасен для близких людей. Здесь уже необходима помощь психотерапевта. Чувство ревности вообще нелогично. Когда мы действительно любим человека, то почему раздражаемся, устраиваем ему скандалы и причиняем боль? А если не любим, то зачем же тогда вообще ревновать к кому-то другому? Да, в том случае, если речь идёт о реальной измене в семье, не ревновать очень сложно. Потом что это больно. Потому что это противоестественно. Но ревность ведь не является лекарством. Она только бередит раны, заставляя не только в сотый раз вспоминать подробности измены, но и придумывать новые. Как бороться с ней? Попробовать возненавидеть собственную ревность, ведь она разрушает нас и мешает нам жить. Пусть убирается и оставит в покое и нашу душу, и наше семейное благополучие! Советуем почитать:
