Як жити з нелюбом чоловіком і чи варто?

Відшуміло весільне свято, пролетів медовиймісяць, пройшла ейфорія першого періоду шлюбу і ... Виявилося, що людина, за яку ви вийшли заміж, не так вже й любима. Ви вже не сумуєте за його відсутності, не захоплюєтеся кожним його словом і вчинком, не млієте від щастя, коли він до вас торкається. І з кожним днем все більше і більше з жахом усвідомлюєте, що не любите свого чоловіка і не знаєте, як жити з нелюбимим чоловіком далі. Як не прикро, але подібні ситуації трапляються досить часто. Особливо поширені вони у шлюбах, які вже протягом кількох років. Багато жінок, які живуть у таких шлюбах, на запитання, чи люблять вони своїх чоловіків, не можуть відповісти ствердно. Так, є звичка, є, можливо, повага, якась прихильність. А от кохання, на жаль, вже немає. Основна частина дружин цілком задовольняються таким становищем. Мовляв, про яке кохання може йтися, якщо є спільний дім, спільні діти, спільні цілі, нарешті! Та й просто притерлися один до одного, притерпілися, пристосувалися. Але є й дружини, які страждають поруч із нелюбимим чоловіком, але, при цьому, не наважуються якось змінити своє життя. Чи мають вони рацію? Що ж, спробуємо знайти відповідь на це непросте питання.

Чи варто жити з нелюбом чоловіком?

Так, на жаль, буває і так, що, прожившидеякий час у шлюбі, жінка раптом розуміє, що поряд з нею чужа і нелюба людина. Чому це відбувається — хто знає? Іноді причиною зникнення любові є ряд розчарувань, іноді заподіяні чоловіком образи, а іноді просто нічим не зрозуміла втрата інтересу до своєї половини. Але факт залишається фактом — кохання пішло. І добре, якщо жінка сприйме цей факт із властивою слабкій статі природною мудрістю. Тоді вона буде до нього готова і намагатиметься зберегти мир у сім'ї та доброзичливе ставлення до свого чоловіка. Однак не у всіх вистачає сили на такий вчинок. Хтось із жінок рве шлюбні узи, а хтось продовжує жити з нелюбимою людиною, мучившись і потай ридаючи в подушку ночами. Рішуче розлучаються з зненавидженими чоловіками зазвичай жінки самодостатні, впевнені в собі. Вони вважають за краще залишитися на самоті, але не жити з тим, хто нічого, крім ворожості, не викликає. Жінки слабкі, вразливі, часом навіть дуже глибоко страждаючи, не хочуть ризикувати. Нехай нелюбимий, осоромлений, але все-таки чоловік, чоловік, який завжди поруч. Вони просто бояться, що не зможуть створити досить міцні нові стосунки з чоловіком. Хто ж із них правий? Кожна з таких дружин має правоту свою. Очевидно одне – приймати рішення про остаточний розрив із чоловіком слід лише тоді, коли назріє потреба. Якщо ж ми вважаємо, що іншого виходу, крім розлучення, ми не маємо, розумно буде заручитися підтримкою близьких, рідних чи друзів. Адже їхня допомога самотній жінці може знадобитися будь-якої миті. Інакше може статися так, що за підтримкою доведеться звертатися до колишнього чоловіка, а це небажано. По-перше, тому, що «померла, так померла», і йому слід подумати про нову сім'ю. Створити її буде досить складно, якщо колишня дружина безперервно гальмуватиме чоловіка. Ну, а по-друге, ще й від того, що екс-чоловік може почати сподіватися, що все ще повернеться. Навіщо ж вводити його в оману і змушувати чекати на те, що ніколи вже не станеться? Жінці, яка зважилася на розрив із нелюбимим чоловіком, доведеться стежити за тим, щоб її самооцінка при цьому не впала. На жаль, у нашому ще не настільки досконалому суспільстві статус розлученої жінки все ще нижчий за статус заміжньої дружини. Розлучена жінка багатьма сприймається або як розпусна особа, або як невдаха, нездатна зберегти сім'ю. Особливо це характерно для невеликих міст, де багато хто знає одне одного. У причинах розлучення в цьому випадку зазвичай ніхто не має наміру розбиратися. Жінку просто засуджують і все. А таке засудження, безсумнівно, тисне на психіку «розведення», змушуючи її скуштувати під поглядами людей. Втім, вихід із такої ситуації не такий вже й складний. Жінці просто треба твердо усвідомити, що живе вона не для того, щоб догодити оточуючим. Тому засмучуватися через те, що говорять про неї сусіди чи товариші по службі, не варто. Наше життя належить лише нам, і лише нам вирішувати, як чинити в тому чи іншому випадку. Ну, а якщо все ж таки розлучення з якихось причин вкрай небажане? Як бути тоді? Давайте подумаємо, яким може бути оптимальний варіант такого шлюбу з нелюбимим чоловіком.

Як почати життя заново з нелюбом чоловіком?

Багато жінок, які не люблять своїх чоловіків,продолжают жить в браке из-за совместных детей. Оно и понятно, — родной отец всё же лучше чужого дяди, и дети его любят. И отношение мамы к папе касаться их никак не должно. Надо сказать, что ситуация эта встречается довольно часто и она довольно тяжёлая. Ведь женщина, в данном случае, жертвует своим счастьем ради благополучия детей. Вот в этом-то и заключается основное затруднение. Мама и папа ребёнку, конечно, одинаково дороги. И развод обычно является для него очень глубокой психологической травмой. Однако если между родителями в доме постоянно случаются скандалы, они наносят по психике ребёнка не менее сильные удары. А скрыть отцу и матери от ребёнка собственные взаимоотношения очень нелегко. К тому же, зачастую, вину за неудавшуюся семейную жизнь супруги подсознательно возлагают на своих детей. А дети – создания, очень тонко ощущающие внутренний мир своих родителей. Чувство вины в них поселится непременно и может остаться на всю жизнь. Всё это надо учитывать женщине, если она намерена сохранить брак с нелюбимым мужем. Скандалы в семье необходимо свести к минимуму, иначе в доме воцарится ад, который испортит ребёнку детство. А может быть, и всю жизнь. Если обойтись без вечных ссор не представляется возможным, думается, лучше решиться на разрыв. В конце концов, развод совсем не означает конец отношений детей с отцом. К тому же, нередко случается и так, что отец после развода начинается тянуться к детям больше, чем во время проживания с ними в одной семье. Поэтому, если жить в браке с нелюбимым мужем уж совсем невмоготу, не стоит сохранять семью только ради детей. Ни к чему хорошему это не приведёт. Ну, а когда всё же удаётся мириться с присутствием рядом нелюбимого мужа, стоит подумать — а так ли уж он нелюбим? Если ответ однозначен, вероятно, лучше ничего не скрывать и поговорить с супругом начистоту (если разговор не связан с риском грандиозного скандала). Это поможет избежать в дальнейшем многих провоцирующих ссоры ситуаций. Как бы горячо ни любил свою жену муж, рано или поздно он смирится с тем, что она не отвечает ему взаимностью. В конечном счёте, такие браки встречаются сплошь и рядом. Иной раз женщина считает, что не любит мужа, но при этом жалеет его. Тут ситуация неоднозначна. Ведь иногда нам только кажется, что любовь прошла, и находимся мы рядом с человеком только из чувства жалости. Любовь может принимать разные обличья и выражаться даже как ненависть. Поэтому, если мы вроде бы не любим своего супруга, но при этом жалеем его, стоит подумать — быть может, это одна из форм любви? И представить себе жизнь без этого человека. Не вызовет ли она душевную боль? Если вызовет, то всё не так плохо. Тогда вопрос, как начать жить заново с нелюбимым мужем, остро не стоит. Просто привычка и бытовая рутина притупили чувства, и возродить их, приложив усилия, можно. И нужно, просто потому что с чувствами будет легче жить. Случается и так, что женщина, вроде бы, и хочет разрыва с супругом, но в то же время боится ответственности, которая ляжет на её плечи после развода. Подобная нерешительность, в действительности, является свидетельством того, что чувства к мужу ещё не прошли, и жена нуждается в его заботе и участии. В этом случае ей просто надо хорошенько разобраться в себе и осознать, что рядом с этим человеком ей на самом деле хорошо. А без него будет плохо. Ведь зачастую мы слабо понимаем, в чём наше истинное счастье, и начинаем гнаться за химерой. А потом жалеем об утерянном рае, уразумевая, наконец, что бывший супруг был именно тем, кто нам нужен. Но у него уже другая семья, и что-то изменить не представляется возможным. Одним словом, жить или нет с нелюбимым мужем, — вопрос неоднозначный. И решать его каждая женщина должна самостоятельно. Если рядом – совершенно чужой, не вызывающий никаких позитивных эмоций, человек, пожалуй, лучше с ним расстаться. Зачем же мучить и его, и себя? Каждая из нас достойна любви и счастья, и жертвовать ими нельзя. Ну, а если позитивные эмоции всё же присутствуют… Тогда, быть может, стоит сохранить семью? Советуем почитать: