Євген Колесов розповів про те, як росіяни живуть в Китаї: інтерв'ю 2016

1/4Фото: особистий архів Євгена КолесоваФото: особистий архів Євгена КолесоваФото: особистий архів Євгена КолесоваФото: особистий архів Євгена Колесова— До Китаю я вперше приїхав 1994-го, а через два роки вже влаштувався тут, – розповідає Євген. — Із майбутньою дружиною Ірою познайомився саме в Гуанчжоу, майже 10 років тому. Тоді я займався бізнесом, і вона приїхала до Китаю, влаштувавшись на роботу. Загалом, історія нашого знайомства нічого романтичного немає. Але дружина каже, що наша зустріч - це доля. - Звичайно, доля, - вступає в розмову Ірина. — Ви тільки уявіть: дві російські люди зустрілися в багатомільйонному Гуанчжоу! Першого дня мого прильоту в цю країну я побачила Євгена і відразу закохалася в нього. — Донедавна через перенаселеність країни діяла політика: «Одна сім'я – одна дитина». Малюків балують, дітей тут так і називають – «маленький імператор». Як результат, вони ростуть примхливими, мотузки з батьків в'ють. Тепер дозволили мати двох дітей, а в нас зовсім не китайський випадок – четверо: Гордію – сім років, Мілані – п'ять, Агаті – чотири, Єсенії – півтора роки. Дозвілля сім'ї продумуємо разом. У якісь ігри граємо тижнем. Зараз, наприклад, захопилися війну. Діти змалку катаються на роликах. Півтора роки тому поставили їх на ковзани. У Гуанчжоу дуже жарко, тому, побачивши лід, вони пищать від захоплення. — Дітлахи у нас усі різні, – розповідає Ірина. — Гордій минулого року переміг у «Шоу талантів» на китайському ТБ. У лютому виконав норму кандидата у майстри спорту з шахів. Це один із найкращих результатів у світі! А ще він один із наймолодших спідкуберів на планеті (збирає кубик Рубіка на швидкість). На тата найбільше схожа Агата. Така ж наполеглива, я навіть сказала б, уперта. Не любить програвати. Єсенія, до речі, така ж зростає. Гордій та Мілана дуже добрі. Старша донька піклується про Єсенію. Пам'ятаю, як рік тому вона підняла піврічну Есю, перенесла через кімнату на кухню, коли та мало не заплакала, втративши мене з поля зору.1/5Фото: особистий архів Євгена КолесоваФото: особистий архів Євгена КолесоваФото: особистий архів Євгенія КолесоваФото: особистий архів Євгена КолесоваФото: особистий архів Євгена Колесова — Повернімося до нашого дозвілля. Так от коли ми йдемо розважатися, я вимикаю телефон, – каже Євген. — Вважаю, якщо вибрався кудись із дітьми, веселись, а не стій осторонь і не читай щось у телефоні. Сьогодні ми вирушили до місцевого парку Люхуа. Він знаходиться за 15 хвилин їзди на автомобілі від нашого будинку. Ми тут граємо в наздоганяння, хованки, катаємось на атракціонах, запускаємо мильні бульбашки. — Мені здається, що Женя – сама велика дитина, – усміхається Ірина. - Еся всі стіни змалювала вдома, а тато їй потурає! Я побачила, як вони сидять удвох, малюють на стіні. Кажу: Ви що робите? Еся фломастери покинула, втекла і сховалася під ліжко. Це б нічого, та й тато втік за нею! Під ліжко весь не помістився, але сховав голову.— Я не вліз, бо ліжко дитяче, низеньке! Ну, голову ж просунув! Решта не вважається! Основа виховання дітей, як ми розуміємо, – гра. Наприклад, вони збирають конструктор і розмовляють, але англійською чи іспанською. Складність у вихованні дитини в Китаї одна – мало російських однолітків. І я вирішив повернутися до Росії. Можливо, ця прогулянка – одна з останніх Китаєм. Діти рвуться на батьківщину. І жодні справи не можуть дозволити мені не виконати їхнього бажання.