Недоношеними дітьми вважаються малюки, які народилисядо 37 тижнів. Зараз лікарі навчилися виходжувати крихту, яка з'явилася на світ, ледь дочекавшись 28-го тижня. Трохи більше половини терміну вагітності. Але надія завжди є. Аби вага немовляти при народженні була більшою за півкілограма. Подумайте тільки – це менше булки хліба. Крихітні люди борються за життя. Борються і їхні батьки. Чого їм це варте – розповіли вони самі.

Альбіна Гайдаренко і її двійнята

1/10Фото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівУ матусі &#82 троє дітей. Раніше терміну на світ з'явилися двійнята Марія та Іларіон. Їм зараз по 3,5 роки. На якому терміні та з якою вагою народили дітей. Наші маленькі шмакодявки вирішили «вилупитися» на 31-му тижні вагітності. Мене екстрено прооперували у Перинатальному центрі Волгограда. Народилися дівчинка (1870 г) і хлопчик (2170 г). Чи вірили ви у щасливий результат, які прогнози робили лікарі, як виходжували дітей. Історія наша почалася ще далекого 2010 року, коли на шостому місяці ми втратили свою трійню. На жаль, лікарі були не готові… Вірити у те, що нам випаде ще шанс, ми могли лише у своїх потаємних мріях. Але не дарма, мабуть, кажуть: «Мрійте! Все вийде! І в 2013-му році ми дізнаємося, що незабаром у наше життя увійдуть два маленькі скарби. Щастя? Та не те слово! Ми радіти боялися! Але тут також не все просто було. У пологовому будинку мені сказали: «Готуйтеся, матусю, вам буде складно, дівчинка може бути сліпою і хлопчик має певні нюанси». Дівчинка не могла самостійно дихати і кілька діб, поки лікарі боролися за неї, вона була на ШВЛ (штучна вентиляція легень). Хлопчик важко, але дихав, і йому теж була вставлена ​​трубка для полегшення дихання. Два тижні діти провели у реанімації, 5 днів у палаті інтенсивної терапії та ще тиждень зі мною у палаті. Загалом у лікарні ми були майже місяць. Перший рік життя, звісно, ​​був непростим. Постійні спостереження у лікарів, особливо у невролога. Декілька курсів терапії. Але! На рік нас, на щастя, «відпустили» всі лікарі зі словами, що у нас нормальні діти. Які успіхи роблять ваші діти сьогодні. Нині їм по 3,5 роки, ходять до дитячого садка. Розвиток анітрохи не відрізняється від однолітків, навіть у деяких моментах перевершує. Легко запам'ятовують вірші, пісні. Знають кілька пісень англійською мовою. Абсолютно нормальні діти!

Анна Соклакова, 39 років

1/4Фото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Личный архивФото: Личный архив«Необычный» ребеныш – Рома Соклаков. Сейчас ему 8 лет 10 месяцев. На каком сроке и с каким весом родили ребенка. Родились мы на сроке 26 недель весом 980 г. 10 дней на ИВЛ и почти 3 месяца выхаживания в больнице Ильича (клиническая больница № 5) в отделении патологии новорожденных и недоношенных детей… Выписались с весом 2 кг 400 г.Диагноз при выписке, верили ли вы в счастливый исход, какие прогнозы делали врачи, как выхаживали ребенка. Диагноз – последствие органического поражения ЦНС в форме синдрома двигательных нарушений, ЗПР, частичная атрофия зрительного нерва, недоношенность третьей степени. Наша семья состоит из меня – мамы, Ромки, Тимофея (мой старший сын, 19 лет) и моей мамы Натальи. Живем все вместе. Папа Романа ушел, когда Ромашке было 5 лет.В 4 месяца перенесли операцию по устранению ущемленной паховой грыжи, и к диагнозу прибавился гадкий «хвостик» – эпилепсия полиморфных приступов, а список лекарств пополнился противными противосудорожными препаратами… Потихоньку росли, но судороги не давали полноценно развиваться, да и противосудорожные препараты «старались». В год нам дали инвалидность с основным диагнозом ДЦП. Конечно, мы отставали от сверстников, с каждым месяцем это становилось все отчетливей видно… Эпилепсия прошла при смене препаратов, постепенно мы вообще перестали их пить. И началось медленное-медленное, но развитие…К двум годам Ромка самостоятельно не сидел, не стоял, как видел – никто не знал, но замечательно передвигался по комнате «колбасой», т. е. перекатами со спины на живот. Мы решили: нужно что-то кардинально поменять в реабилитации. Потому что, получая общий массаж и побывав в Центре реабилитации «Надежда» (г. Волжский), сдвигов не увидели. Нашей бабушке одобрили кредит, и мы улетели на лечение в Китай. 2 месяца провели там и вернулись с опорой на ноги стоя в ходунках, также нам там проверили зрение, оказалось, что левый глаз «-6», а правый «+2», но сигнал от глаз до коры головного мозга не доходит. Через полгода нам удалось с помощью группы в соцсетях погасить долг и взять еще один кредит, мы опять полетели в Китай на 2 месяца… Счастью не было предела, прогресс был налицо, но увы… Китай – это та реабилитация, на которую нужно ездить постоянно, иначе все навыки сходят на нет. Так вышло и в нашем случае. А далее пошли постоянные сборы в группе и поиск других реабилитаций и лечений… Какие успехи делает ваш ребенок сегодня. За последние 5 лет мы прошли 2 курса в ADELI Medical Center в Словакии (появилось равновесие, и мы научились жевать твердую пищу). 2 курса ФОЦ «Адели-Пенза» (первый курс укрепил мышцы спины и чуть убрал перекрест в ножках, но на втором получили вывих тазобедренного сустава из подвывиха). 5 курсов «Томатис» – терапии в ЦКРР «Томатис» в Волжском (после каждого курса появлялись новые звуки и слоги), массаж с элементами ЛФК раз в 2−3 месяца у специалистов по адресу «где найдем».На сегодняшний день Ромашке 8 лет и 10 месяцев. Самостоятельно не сидит, но есть опора на правую руку, с удовольствием сидит, держась этой рукой (увы, недолго). Вывих тазобедренного сустава в 2015 году дал прогресс вялотекущему сколиозу и быстро довел его до II степени… Как видит, не знаем и по сей день, но видит, т. к. достает то, что ему нужно!!! Умеет повторять «как говорят» животные, гордо называет себя Гага (т. е. Рома), а меня Быбы (как татарскую маму), брата – Бык… потому, что лбами стукаются, играя. И только бабушка удостоилась настоящего звания – «Баба». Телевизор и компьютер Ромашку не интересуют, только игрухи, и все они у нас музыкальные или озвученные. Мы слушаем сказки и песенки, поэтому врачи называют нас «слухачами»За 2,5 этого года, слава Богу, произошло много радостных вещей. Оказывается, слова из Библии: «Просите – и получите, ищите – и найдете, стучите – и вам откроют» – это не просто слова, это реальность! Вера Брежнева подарила нам такую нужную специализированную коляску «Кимба Отто Бок», благотворительный фонд «География Добра» помог в сборе суммы для реабилитации в медцентре «Первый Шаг», где мы сейчас занимаемся, благотворительный фонд «Цвет Жизни» поместил нас в раздел «Подарки от Деда Мороза» на своем сайте, и мы получили так необходимый нам санитарный стул… В группе Романа в «Одноклассниках» благодаря помощи «волшебников» и «волшебниц» мы набрали средства на февральский и даже на последующий курсы реабилитации! Еще много курсов предстоит пройти Роману, еще много средств технической реабилитации понадобится приобрести – не для развлечения, а для поддержки качества его жизни. Самое главное – это чтобы в нашей жизни всегда находились «волшебники» и «волшебницы», которые поддержат и помогут.

Олена Беставі, 50 років

1/2Фото: Особистий архівФото: Особистий архів Дочки Олени, Анастасії Руденко, вже виповнилося 25 років. На якому терміні та з якою вагою народили дитину. Настя народилася восьмимісячною, вагою 2500 грам. Чи вірили ви у щасливий результат, які прогнози робили лікарі, як виходжували дитину. Під час вагітності лікарі ставили на кінець лютого. Рік був високосний, і в сім'ї жартували, що Настя обов'язково народиться 29 лютого. Але 31 січня несподівано відійшли води, а родова діяльність сама починатися не хотіла. У пологовому будинку зробили укол і відправили до передпологову. П'ятниця, вечір, одна в темній палаті… Якоїсь миті зрозуміла, що якщо не кричатиму, про мене просто забудуть. Коли нарешті прийшли, мене вже крутили судоми від уколу окситоцину. Про самі пологи краще промовчати: акушерка, що кричить, загрозлива лікар… Бог їм суддя. Показали Настінку і наказали – пальці рахуйте! Я думала, свідомість втрачу від цих слів. Наступна фраза взагалі вбила: "Щоб потім претензій не було!" Вже наступного дня донька втратила 100 г. І тут почалося: принесуть – вона спить. Або цмокне 2 рази і все. День, два, три, п'ять, а вага стоїть на місці. Діти ще окремо від мам лежали. Вона там заплаче, їй сунуть пляшку, і вона до годування ще сита. Вага стоїть, Настя на годівлі не їсть. Я вже білуга ревти почала. Лікарі мовчать. Після 10 днів таких мук я написала заяву і пішла з пологового будинку. І вдома за 3 тижні вона набрала майже кілограм. Пізніше виник один наслідок передчасних пологів. Як сказали лікарі, у 8-місячних дітей не повною мірою розкриваються легені. Проблеми із цим періодично виникали до підліткового віку. Потім, мабуть, переросла. Які успіхи робить ваша дитина сьогодні. Сьогодні це заміжня дама, яка чекає на свого чоловіка, військового моряка, з походів. Будучи творчою натурою, захоплюється малюванням, бісероплетінням, в'язанням.

Ірина Наумова, 51 рік

1/1Фото: Особистий архівДочка Юлія Наумова, 18-річна красуня. На якому терміні та з якою вагою народили дитину. 39 тижнів, 2900, 49 см. Чи вірили ви у щасливий результат, які прогнози робили лікарі, як виходжували дитину. Вагітність протікала дуже важко, майже всі 9 місяців була загроза викидня. На термін майже 8 місяців відкрилася кровотеча. На мої прохання до лікарів Центрального пологового будинку зберегти вагітність ті лише знизували плечима: «Дотяни бодай до світанку». Передпологова, у когось сутички, кричать новонароджені, а в мене почали підтікати води… лежу під крапельницею, про себе тверджу: «Богородице, допоможи зберегти та доносити дитину!» Поступово кровотеча припинилася, ніч закінчилася. І ... до 39 тижнів благополучно дотягли ми з донькою! У багатьох лікарів сам факт вагітності викликав здивування, враховуючи у мене наявність безлічі діагнозів, при яких її настання дуже важко. Тож прогнозів ніхто не робив. Але я сама була впевнена, що все буде добре. І, мабуть, моя дівчинка дуже хотіла з'явитися. Вона боролася за своє життя разом зі мною та народилася вже з характером. Які успіхи робить ваша дитина сьогодні. Наполеглива, цілеспрямована, моя зірочка, моя гордість, моє продовження. Нині вона – студентка 1-го курсу СЗІУ РАНХіГС (Північно-Західний інститут управління Російської академії народного господарства та державної служби).

Любов Суботіна, 30 років

1/5Фото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Личный архивФото: Личный архивФото: Личный архивСынишке Любови, Мише Субботину, уже 1,4 года.На каком сроке и с каким весом родили ребенка. Срок был 25 недель и 1 день, вес сына 800 г, рост 37 см.Верили ли вы в счастливый исход, какие прогнозы делали врачи, как выхаживали ребенка. Врачи в перинатальном центре обнадеживали, но предупреждали: опасность летального исхода есть еще полтора месяца после рождения. Говорили сразу: если будет кровоизлияние в мозг – это очень плохо. Такие детки крайне неудачно переносят операции, не выживают.В хороший исход ни я, ни муж не верили. Я прочла в интернете о том, как плохо такие дети ходят, что у них проблемы с питанием, суставами. 2 месяца на ИВЛ, 3 смены антибиотиков. Миша провел в больнице почти 5 месяцев, из них 4 мне не разрешалось брать его на руки. Он был то подключен к аппарату дыхания, то на нем были канюли, то капельницы с препаратами, то «давилки» с парентеральным питанием, то кровь переливали. Любые манипуляции проводили только медсестры.Выписали на препаратах, с плохим умением самостоятельно сосать и явным перевесом – недоношенных детей же прямо закармливают. Прилетела в Волгоград (родила я в Сыктывкаре), пришла на прием по месту жительства к педиатру и поняла, что она не знает, что с моим сыном делать: как восстанавливать, как снимать с препаратов. Поехала в областную, записалась на прием к неонатологу. Та дала указания, предложила лечь к ним же в стационар. В стационаре после нового года его снимают с таблеток, но оставляют кеппру. Миша долго не переворачивался со спины на живот, когда по всем срокам было уже пора, нам намекали на оформление инвалидности… Я отказалась даже слушать.Волей судьбы мы попали к замечательному остеопату в Санкт-Петербурге. Тот нашел нарушения в черепных костях и костях таза. Представьте мое удивление! Ведь смотрели хирурги (разные), ортопед, УЗИ делали. Ни один из врачей мне про это не сказал.Результаты. Про голову: тот остеопат поступил с костями основания черепа, как с фундаментом дома. Или цветком. Кости как бы «раскрылись» в области висков, разошлись, голова округлилась, затылок стал ровнее. Изменения стали заметны глазу дней через 7−10. Про таз: наконец-то сам перевернулся со спины на живот. Это уже в семь месяцев. А в больничке… Да что про нее говорить… Я перестала верить в российскую медицину в общем. Только в конкретных врачей.Я возила Мишу еще на два приема. Таких вау-эффектов больше не было. Врач больше правил и доделывал. На прощание в конце третьего сеанса сказал: «Кости таза до конца ровно не встали. Чуть перекос вправо. Он укладывается в норму. Не виден глазу. Не мешает жить. Человек вообще не симметричен». Представляете? Уже у такой малютки все не исправить! И назначил явиться месяца через три по возможности.Возможность появилась только через пять. Врач остался доволен результатом, кости на старые места не съехали. И в тот приезд он работал больше со связками и сухожилиями. И советовал сделать уже упор на массажи, на работу с мышцами.Какие успехи делает ваш ребенок сегодня. Ползать сын начал в 10 месяцев. Прямо и уверенно сидеть – только недавно, в 1 год и 3 месяца. Сейчас проходим курс массажа. В возрасте 1,4 года развитие на уровне 9−10 месяцев.В конце хочу сказать, что недоношенных деток иногда не забирают. Они отказники, так как потенциально проблемные. Но если уж мать такая совестливая: «Как же, мой ребенок, моя кровь и бросить…» Так вот, если уж забрала, то надо работать! Не играть в счастливого дельфина с бананами в ушах и мантрой «мой ребенок нормальный». Ненормальный. Нормальные – это после 38 недель. А твой требует чуть больше времени, работы, усилий. Ничего страшного. Нам всем хочется здорового, идеального малыша, а работать надо с таким, какой есть. В первый год можно многое нивелировать. Диагнозы типа «ЗПР» не ставят раньше 3 лет. Так вот, эти 2 года тоже сидеть нельзя. Развивающие центры, детсады, ЛФК, АФК, бассейн. Мы в ответе за тех, кого родили. Хороши, конечно, посылы, типа, «главное – верить». Но главное – смотреть на ситуацию здраво и работать. Вы же хотите добра, счастья и полноценной жизни своему малышу?

Люція Конишева, 34 роки

1/4Фото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівДочка Міліна Конишева, 13 років.На якому терміні та з якою вагою народили дитину? Народила на 28-му тижні, вага 1650 г, зріст 44 см. Чи вірили ви у щасливий результат, які прогнози робили лікарі, як виходжували дитину? Пологи почалися раптово (відійшли води) і тривала доба. Це сталося через резус-конфлікт (у мене негативний Rh, у дочки позитивний). Було дуже страшно і боляче, якщо чесно, від такого тривалого болю я навіть не розуміла, що відбувається, хотілося лише, щоб цей біль закінчився. Пологи пройшли складно, мала була купа ускладнень, дихати самостійно не могла, лікарі не сподівалися на благополучний результат, але дуже старалися, за це їм велике спасибі. Два місяці після пологового будинку ми лежали в лікарні для недоношених, лікувалися і набирали вагу, лікарі говорили, що дитина буде недорозвиненою, з відхиленнями і сильно відставатиме у розвитку. Але, на моє щастя, побоювання не підтвердилися. Які успіхи робить ваша дитина сьогодні? Завдяки любові, терпінню та турботі моя донька в 11 місяців почала ходити, у два роки вільно говорила пропозиціями, вимовляючи всі звуки, у 3,5 роки вміла читати та рахувати. З першого класу дочка відмінниця та фізично дуже здорова дитина.

Марина Ушакова, 43 роки

1/5Фото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівФото: Особистий архівДочка Вероніка Ушакова, 8 років.На якому терміні та з якою вагою народили дитину. Дочка я народила на восьмому місяці вагою 2 кг 450 г. Лігла спати, як завжди, а о другій годині ночі прокинулася в калюжі води... До мене навіть не доходило якось, що відбувається. І коли моя мама, яка проводжала мене до пологового будинку (благо він на сусідній вулиці) сказала: «Ну ось, вранці у нас уже буде малюк», я тупо запитала: «Який ще малюк?!» Адже понад півтора місяці до терміну! Як кажуть, ніщо не віщувало ... Чи вірили ви в щасливий результат, які прогнози робили лікарі, як виходжували дитину. Я наполягла на кесаревому, сама! Боялася, що перші пологи у 35 років можуть піти якось не так, взагалі не була готова до цього. Лікарі наводили всілякі аргументи за природні пологи, тим більше дитинка була дрібна. Я – контраргументи за кесарів. Нарешті мені сказали: гаразд, ти нас переконала, але «порожай» до ранку, у дитини легені мають розкритися. Я всю ніч ходила коридором і співала… щоб не кричати від болю. За дев'ять годин, вже лежачи під «софітами» в операційній, раптом зрозуміла, що дитина справді буде. Пішла в наркоз у цілковитій впевненості, що хлопчик (на УЗД нічого не говорили). І раптом, прокинувшись після операції в поганому стані, з вогненним болем у животі, чую: дівчинко! Тут було моє друге дурне питання: яка ще дівчинка, звідки?! Я навіть не сподівалася на такий подарунок долі! Навіть імені дівчачого напоготові не було, всі варіанти тільки для хлопчика ... Малятко народилася зріст 49 см, вся в жовтушці, вкрита гарматою, проте цілих 7 балів по Апгар. Мені дали на відновлення добу, у цей час приносили тільки годувати, але в жодних тепличних умовах вона не лежала. Я дуже хвилювалася, чи все з нею гаразд, чіплялася до медсестр, лікарів. Зрештою відловила заввідділення, і та сказала: «Тобі її віддали, у патологію новонароджених не визначили, під ковпак не поклали? Ну і все, отже, лад! Он як репетує, і апетит відмінний! »Які успіхи робить ваша дитина сьогодні. У грудні доньці буде рівно вісім із половиною. Без напруження навчається у другому класі, займається вокалом, виявляє здібності до мов. Рухлива, товариська, доброзичлива дівчинка. Живо цікавиться медициною, мріє стати лікарем чи ветеринаром.

Comments

comments