На сьогоднішній день у суспільствівелике значення має рівень надання медичної допомоги. Існує безліч різноманітних захворювань, небезпечних для людини. До цієї групи входять інфекції, травми, спадкова патологія, серцево-судинні хвороби, захворювання органів дихання та ендокринної системи та, звичайно ж, новоутворення. Останні можуть бути доброякісними та злоякісними. Особливе місце у тому числі займають звані кісти, зокрема головного мозку. Головний мозок & # 8212; це центральний орган, який координує діяльність усіх систем. Кіста мозку & # 8212; це небезпечне захворювання, але все ж таки доброякісне, на відміну від раку. Важливість цього питання полягає в тому, що найчастіше кісти виявляються випадково при медичних оглядах та обстеженнях. Людина роками може не помічати жодної симптоматики та самого захворювання, а кісти часто ніяк не виявляються зовні. Велике значення має й труднощі надання медичної допомоги у цьому випадку, адже доводиться часто вдаватися до нелегких операцій на головному мозку. Розглянемо докладніше, що являє собою кіста головного мозку, основні причини виникнення цієї патології, як проводиться терапія.
Визначення та етіологія
Кіста & # 8212; це порожнина, що утворюється вголовном мозге, заполненная в большинстве случаев жидкостью. Это довольно распространенная патология, поражающая как взрослых, так и детей в любом возрасте. Иногда кисты возникают на мозговых оболочках в месте их слипания после перенесенного воспалительного процесса. Кисты можно обнаружить случайно при проведении магнитно-резонансной и компьютерной томографии. Киста может развиться вследствие перенесенного заболевания. Ее могут вызвать менингиты (воспаления оболочек головного мозга), энцефалиты (воспаления вещества головного мозга), травматические повреждения или воспалительные заболевания, перенесенные инсульты и операции. Развивается она не сразу, а постепенно. Киста головного мозга не относится к онкологическим болезням. В большинстве случаев они растут в течение нескольких лет. Симптомы отсутствуют, но если она имеет большие размеры, то это может вызвать сдавление коры головного мозга, мягких тканей, что нередко провоцирует появление неврологических симптомов. Классификация кист головного мозга Киста в голове может быть нескольких типов. В зависимости от типа ткани, из которой она развивается, выделяют следующие ее виды: арахноидальную, коллоидную, дермоидную, эпидермоидную и пинеальную. Рассмотрим более подробно каждую из них. Итак, арахноидальная киста головного мозга получила свое название от наименования оболочки головного мозга, где она развивается, — арахноидальной или паутинной. Она возникает после перенесенного кровоизлияния, травмы или воспалительного процесса. Она опасна тем, что при высоком давлении может сдавливать кору мозга. Поражает в основном детей и подростков преимущественно мужского пола. Коллоидная киста в отличие от предыдущей возникает в голове еще на стадии эмбриогенеза во время закладки нервной системы. При больших размерах она способствует ухудшению оттока спинномозговой жидкости из головного мозга, и развивается гидроцефалия (водянка мозга). Это требует обязательного хирургического вмешательства. Киста в голове может быть дермоидной, тогда она произрастает из клеток зачатка лица еще на стадии развития плода, нередко обнаруживается у детей до 10 лет. Следующий тип кисты — эпидермоидный. Отличие заключается в том, что клетки — ее предшественники — зачатки волос, кожи и ногтей. Удаляется она из головы хирургически. И последний тип — пинеальная. Образуется она в шишковидном теле примерно у 1-4 % пациентов с кистой. При развитии гидроцефалии она может вызвать сонливость, диплопию (двоение в глазах), дезориентацию, трудность поднятия взгляда вверх. Основные клинические симптомы Киста головного мозга на ранних стадиях развития никак себя не проявляет. Клинические симптомы практически отсутствуют. Основная причина их появления — это развитие осложнения и большие размеры. Киста может сдавливать окружающие ткани, при этом повышается давление. Когда оно становится больше внутричерепного, это может привести к следующим симптомам: появлению чувства распирания в голове, возникновению шума в ушах, головной боли, повышенной пульсации сосудов, зрительным нарушениям, в частности двоению в глазах и более серьезным последствиям, таким как парезы и параличи конечностей, онемению. Это возможно вследствие ущемления черепных нервов, которые расположены в головном мозге. Каждый из них отвечает за определенную часть тела, иннервируя ее. Большое значения имеет и то, что кисты могут расти. Происходит это более активно, если действует вредный или травмирующий фактор. Рост их можно контролировать с помощью магнитно-резонансной и компьютерной томографии. Как уже было сказано выше, арахноидальные кисты расположены на поверхности, то есть на мозговых оболочках. Рост ее может быть связан с повышением давления, сотрясениями мозга при уже имеющемся образовании и если продолжается воспаление (арахноидит). Киста может поражать и вещество головного мозга, тогда она называется внутримозговой. Растет она при продолжающемся патологическом или аутоиммунном процессе (рассеянный склероз, энцефаломиелит). Большое значение в качестве провоцирующего фактора играет нарушение кровообращения в результате микроинсультов. Все это способствует разрушению вещества головного мозга. Основні принципи діагностики Кіста головногомозку рано чи пізно проявить себе, але не слід чекати, якщо з'явилися симптоми. Причини її появи можуть бути різними. Діагностика кісти головного мозку включає в себе в першу чергу збирання анамнезу. Особливе місце посідає анамнез справжнього захворювання. Він включає встановлення можливих причин появи даного захворювання і симптомів. Велику роль відіграє встановлення перенесених раніше хвороб, адже кіста може бути їх наслідком. Особливе діагностичне значення має у анамнезі раніше перенесених інсультів, запальних захворювань, наприклад, енцефалітів чи менінгітів. Кіста може бути наслідком раніше проведених оперативних втручань, наявність супутньої патології аутоімунних хвороб, таких як розсіяний склероз. Наступний етап — скарги пацієнта. Вони можуть бути відсутніми, а наслідки виявляться поганими для хворого. Важливими є і дані зовнішнього огляду хворого. Велика увага при цьому звертається на нервову систему та органи чуття, тому що дуже часто уражаються саме вони. Найвідповідальніший етап — проведення інструментальних та лабораторних досліджень. Інструментальне та лабораторне обстеження хворого Кіста легко виявляється під час проведення магнітно-резонансної та комп'ютерної томографії. Цей метод ефективний та надійний. МРТ допоможе виявити саму кісту, визначити її точні розміри та область розташування. Щоб відрізнити її від пухлини, можна використовувати метод внутрішньовенного введення контрастної речовини. При цьому важливо пам'ятати, що пухлина нагромаджує його, а кіста — . ні. На екрані вона зображується як темного вогнища з чіткими контурами, локалізація може бути різною. Широке застосування знайшло доплерівське дослідження судин головного мозку та шиї. Порушення кровотоку, звуження судин, що забезпечують мозок киснем (артерій), — все це ознаки можливого інсульту та появи кісти. Причиною кисневої недостатності мозку може бути порушення діяльності серцево-судинної системи. Щоб його виключити, проводять ультразвукове дослідження серця та прилеглих до нього великих судин. На симптоми та наявність кісти можуть вказати і дані лабораторних досліджень. Наявність у крові підвищеного вмісту холестерину, висока згортання — причини закупорки судин мозку Рекомендується проводити моніторинг артеріального тиску. Велике значення має визначення тиску спинномозкової рідини.
Лікування кісти головного мозку
Кіста може вимагати негайного лікування.У більшості випадків цього не потрібно, особливо, якщо відсутні скарги, клінічні симптоми та кіста не збільшується у розмірах. Якщо вона активно росте і здавлює кору головного мозку — це показання до медикаментозного чи навіть оперативного втручання. Лікування в основному спрямоване на терапію основного захворювання, що спровокував її утворення. Якщо це арахноїдит, то лікування обов'язково включає застосування розсмоктуючих лікарських препаратів, таких як карипаїн або лонгідазу. Якщо є порушення кровообігу, лікування включає зниження згортання крові за рахунок введення антикоагулянтів, зниження рівня холестерину в крові і нормалізацію артеріального тиску (лікування гіпотензивними препаратами). Лікування патології вимагатиме призначення ноотропів, які сприяють насиченню клітин мозку киснем та глюкозою, що дуже важливо. Рекомендується лікування, що включає антиоксиданти. Останні підвищують стійкість мозкових клітин високого тиску. При водянці та порушенні відтоку внутрішньомозкової рідини доцільно в лікування включити фуросемід. Якщо причина недуги в інфекції, аутоімунної патології, то лікування включає призначення імуномодуляторів, протизапальних засобів. Можливе оперативне лікування. При цьому найкраще підійдуть ендоскопічні операції.
Кіста головного мозку у дітей
Як уже було сказано вище, ця недуга можевиникнути і в дітей віком. Але у цієї групи населення хвороба утворюється внаслідок перенесеного матір'ю інфекційного захворювання під час вагітності. Нерідко причина може бути у родовій травмі. Багато вірусні інфекції здатні викликати менінгіти (запалення оболонок мозку), невчасне лікування яких призводить до розвитку кіст. Найчастіше утворюється арахноїдальний тип процесу. Не потрібно виключати і внутрішньомозкову кісту (церебральну). Причини її — травми під час пологів внаслідок некваліфікованої допомоги, вузького тазу матері, екзостозів тощо. У підлітків вони також можливі. Розташування може бути різним: у мозочку, мозолистому тілі, стовбурі, ядрах, півкулях. Рідина замінює втрачену (загиблу) ділянку мозку. У дорослих інші причини. Лікування кісти у дітей схоже з дорослими.
Висновок, висновки, рекомендації
На підставі всього вищесказаного можна зробитивисновок про те, що кіста — це утворення, заповнене рідиною, яке може утворитися у будь-якій ділянці голови. Його слід відрізняти від пухлини, яка є онкологічною патологією. Основні причини недуги: травми, перенесені захворювання, порушення кровообігу, хвороби матері під час вагітності. Симптоми виявляються не завжди, тільки при тяжкому перебігу, наявності ускладнень або при великих розмірах кістозної освіти. Дуже небезпечні ускладнення, такі як гідроцефалія, парези та паралічі кінцівок, здавлення кори та загроза збільшення кіст. Діагностика включає збір анамнезу, огляд, визначення скарг і основних симптомів, інструментальне та лабораторне дослідження хворого. Найбільш оптимальне застосування МРТ чи КТ. Лікування в більшості випадків не потрібне. Терапія включає лікування основного захворювання, виключення травмуючого фактора, у крайніх випадках — проведення операції. Вражає дана патологія переважно дітей, і навіть підлітків і дорослих, частіше чоловіків, ніж жінок. Тому якщо у вас з'явилися перші симптоми, потрібно обов'язково звернутися до лікаря.