Якщо правильно підходити до питання про те, щотаке громадянський шлюб, то визначити його можна як офіційне оформлення подружніх відносин чоловіка та жінки уповноваженим для цього державним органам. Виходить, що всі люди, які мають на руках шлюбне свідчення і не пройшли обряд вінчання, перебувають саме в такому шлюбі. Тоді незрозуміло, чому в нашій країні зараз цим терміном завжди позначають відносини іншого роду, за яких пара не реєструє свої відносини офіційно, а просто веде спільне проживання як подружжя, так зване співжиття? Така заплутана ситуація пов'язана з періодом становлення радянської держави та має досить просте пояснення.
Що означає термін «громадянський шлюб»?
Сам термін «громадянський шлюб»; виникв Росії у 1918 році, коли влада в країні з царських рук перейшла до більшовиків. Згадайте шкільний курс вітчизняної історії: до революції церква та держава були нероздільні, тому стосунки між людьми регулювались божим законом, виконання якого брали на себе священнослужителі. Оскільки з приходом нової влади в суспільстві пропагувалися зовсім інші життєві підвалини, в основі яких лежав атеїзм, то й питання укладання шлюбних спілок цілком стало прерогативою світського законодавства. Вінчання втратили юридичну силу, опинилися поза законом і проводилися таємно. Згодом, коли церковне одруження було практично витіснене новими порядками, зник з ужитку і термін «громадянський шлюб», оскільки саме він став єдиним можливим способом оформити відносини в новій державі. І офіційне укладання подружніх спілок стало називатися законним. З часом і зміною життєвих реалій первісне значення громадянського шлюбу втратилося, і тепер так почали називати вільні стосунки пари, яка мешкає разом без офіційного оформлення подружжя. Хоча з погляду церкви будь-який союз між чоловіком та жінкою без обряду вінчання і зараз є гріховним. Однак нас цікавить насамперед суспільний погляд на громадянські шлюби і той факт, чому подібні відносини стають все популярнішими з кожним роком. Така ситуація пов'язана з тим, що перед одруженням кожна пара проходить різні стадії відносин. Найчастіше, не маючи досвіду спільного проживання, після весілля наречені можуть пережити розчарування. Підсумком такого розчарування стає або розлучення, або багаторічне тяжке існування під одним дахом зовсім не з тією людиною, з якою хотілося б прожити все життя. Саме тому багато пар воліють спочатку пожити в цивільному шлюбі, а потім уже вступати в законний. У цьому випадку вони мають можливість краще пізнати один одного. Якщо спільне проживання закоханих не призведе до розчарування, вони вирішують одружитися. Однак нерідкі випадки, коли хтось один (або обидва) з пари постійно відкладає весілля (процедуру оформлення шлюбу). Наше суспільство давно змінилося, і сьогодні кожна пара має право вибору форми відносин, яка їх найбільше влаштовує. У цьому немає нічого страшного, якщо громадянський шлюб є обопільним бажанням. Але що робити, якщо один із вас вважає офіційну реєстрацію відносин дуже важливим кроком, що підтверджує серйозність намірів, а інший не поділяє цієї точки зору? З погляду чоловіків, котрі живуть у так званому «цивільному шлюбі», штамп у паспорті нічого не вирішує, але дає їм ілюзорне почуття свободи. Однак жінки зовсім іншої думки: Він не робить мені пропозиції. І я думаю, що якби він любив, то одружився б зі мною». Оскільки саме від чоловіків виходить пропозиція узаконити подружні стосунки, давайте спробуємо розібратися, які причини часто утримують їх від такого кроку.
Чоловіки бояться шлюбу з сильними жінками
Не секрет, що для жінки офіційний шлюбце ознака певного статусу та успіху у суспільстві. Термін «стара діва» хоч і втратив первісне значення, проте часто застосовується до жінок, яким виповнилося 30-35 років, але вони не мають сім'ї та дітей. І навіть якщо жінка перебуває у розлученні, то це краще, ніж взагалі не перебувати у шлюбі. Суспільство мислить стереотипами, і ламати їх — справа важка та безглузда. Ось і намагаються представниці прекрасної статі отримати заповітний штамп у паспорті, хоча часто й не впевнені, чи зможуть надалі жити з людиною, яку вибрали в чоловіки. Але буває й так, що жінка сама по собі має певні життєві здобутки та розглядається суспільством як самодостатня та успішна. Допустимо, вона полягає з чоловіком у таких відносинах, як громадянський шлюб. І саме жінка має і більш високе становище у суспільстві, і солідну зарплату, і взагалі вирізняється сильним темпераментом. Таким чином вона ніби конкурує з чоловіком і, відповідно, його мало поважає. Свідоцтво про шлюб таких жінок часто розглядається як черговий обов'язковий трофей, а не як підтвердження щирого бажання пов'язати своє життя саме з цією людиною. Чоловіки відчувають такий підхід до шлюбних зв'язків, навіть якщо він завуальований і поданий під «іншим соусом», тому й ухилення від офіційного союзу з їхнього боку виглядає як опір тиску та бажання зберегти хоча б видимість свободи. Що ж робити, якщо ви потрапили до такої ситуації? Насамперед чесно відповісти на запитання про те, чи потрібен вам шлюб як свідчення любові та міцних сімейних стосунків. Якщо відповідь позитивна, тоді подумайте над тим, чи достатньо чоловік отримує від вас суто жіночих знаків, таких як дбайливе та лагідне ставлення, прояв щирого інтересу до його справ, повага до потреб. Можливо, з вашого боку цього недостатньо, от і не поспішає обранець зробити офіційну пропозицію руки і серця. Виходом може стати переосмислення вами свого ставлення до чоловіка та культивування в собі жіночності. Покажіть, що вмієте не тільки досягати успіхів як професіонала, а й готові до ролі дружини, матері й справді поважаєте у своєму обранці чоловічий початок.
Бажання зберегти ілюзію свободи
Нерідко одному з учасників відносин підназвою «громадянський шлюб» просто вигідно в такий спосіб підтримувати гостроту відносин. Справді, багато жінок бояться, що чоловік, не пов'язаний офіційним союзом, може будь-якої миті піти, грюкнувши дверима. Тому намагаються всіляко догоджати, підлаштовуватись і часто жертвують своїми принципами та переконаннями. Це стосується не лише чоловіків — багато сучасних жінок також часто мають можливість тримати обранця в напрузі. Однак згодом у них це відбувається і виникає бажання стабільності та впевненості у завтрашньому дні. Представники ж сильної статі зовсім не проти якнайдовше залишатися вільними, адже для багатьох вільне співжиття — це можливість збереження дорогоцінної свободи, якою б ілюзорною вона не була. У принципі, подібна позиція вільного союзу між чоловіком і жінкою прийнятна доти, поки вона не стає тягарем одній людині з пари. Якщо ваші стосунки пройшли перевірку часом, і ви відчуваєте, що настав час вирушати до РАГСу, то варто відверто поговорити про це з обранцем, взявши ініціативу у власні руки. Найчастіше чоловіки не заперечують, але бувають і такі рідкісні випадки, коли замість пропозиції руки та серця звучить: «А знаєш, люба, нам краще розлучитися». У будь-якому випадку ви дізнаєтеся, якими насправді обранець вважає ваші стосунки тимчасовими чи постійними. Адже ви теж не можете чекати до нескінченності, оскільки перебіг біологічного годинника сповільнити неможливо.
Боязнь відповідальності і гіркий досвід
Ще одним стримуючим фактором, частозаважаючим представникам сильної статі офіційно оформляти відносини, є страх відповідальності, пов'язаної з подібним рішенням. Справді, левова частка всіляких проблем, які вирішуватиме офіційна молода сім'я, лягає на чоловічі плечі. Адже часто подібний вантаж чоловіками перебільшується, тому вони бояться не впоратися, не відповідати образу здобувача та глави сімейства. От і намагаються довше зберегти незалежність, щоб міра відповідальності за щасливе життя жінки, що перебуває поряд, не перетворювалася на обов'язок. І що робити? Потрібно виявити всю властиву вам м'якість та чудеса терпіння. Постарайтеся всіляко показувати своєму обранцю, як цінуєте в ньому силу і розум, яким чудовим чоловіком він буде, яким щасливим є ваше життя. Хіба такому справжньому у всіх сенсах чоловікові варто боятися зробити офіційні стосунки? Найскладнішою, часто просто непереборною перешкодою на шляху реєстрації шлюбу для деяких чоловіків є негативний досвід, який був у них у минулому. Підсвідомо колишній невдалий союз і важке розлучення, що послідувало за ним, формують у представників обох статей боязнь переводити так зване вдале співжиття в офіційний статус. Їм здається, що це зробить відносини гіршими і призведе до сумних наслідків. Однак жінкам простіше зважитися на другу спробу через певні психологічні та біологічні особливості. А от чоловіки часто уникають повторних законних шлюбів і переривають стосунки, тільки відчуваючи прозорі натяки з боку партнерки. Якщо ви перебуваєте у цивільному шлюбі саме з такою людиною, то не поспішайте зневірятися. Не виключено, що ситуація з часом зміниться на краще, і ви, виявивши терпіння і витримку, зумієте змінити уявлення вашого обранця про законне подружжя, показавши себе ідеальною в усіх відношеннях жінкою. Але не виключається й інший варіант розвитку відносин, у якому чоловік так і не наважиться вдруге чи втретє оформити свої відносини офіційно. І тут лише за вами залишається право продовжувати таке співжиття або вирушати на пошуки іншого супутника життя. Адже неможливо ні змінити зрілу людину, ні вирішити за неї внутрішні проблеми та протиріччя.
Для чого потрібен цивільний шлюб?
Щоб відповісти на це питання, потрібно якслід розібратися у плюсах та мінусах спільного проживання. І насамперед хотілося б поговорити про незаперечні переваги такої форми відносин між людьми, адже вони дуже суттєві. Особливо це стосується випадків, коли йдеться про спробу саме юних хлопця та дівчата будувати спільне життя, адже вони ще не мають такого досвіду. Цивільний шлюб необхідний насамперед для того, щоб перевірити вашу сумісність. Через різницю у звичках і характерах навіть відпочинок удвох може стати справжнім пеклом, не кажучи вже про спільне життя. Адже погодьтеся, зустрічаючись по кілька годин на день, легко уникати проблем. Однак не кожна пара може витримати існування пліч-о-пліч 24 години на добу. Тому багато безперспективних спілок розпадаються, тільки-но розпочавши своє існування. Громадянські шлюби мають інші психологічні плюси. Вони нівелюються загальноприйняті у сімейному житті стереотипи, коли чоловікові відводиться роль добувача, але в жінку покладається роль домогосподарки. Відсутність офіційного друку в паспорті, якщо можна так висловитися, дає свободу думки та стимулює людей пробувати нові варіанти розподілу обов'язків. Те саме стосується й необхідності загального сімейного бюджету: у вільних спілках часто існує правило, коли кожен сам розпоряджається своїми доходами, виділяючи лише певну їх частину на загальні потреби. Немає у цивільних шлюбах та власного ставлення до своєї половинки. Часто і чоловіки і жінки виявляють один одному більше поваги, здатні на щирість і відвертість у визначенні своїх бажань. Безперечно, все це дає можливість гармонійному розвитку відносин і зберігає їхню свіжість надовго. Однак не варто забувати і про негативні моменти, які приховує неофіційне співжиття чоловіка та жінки. І насамперед, це невизначеність громадянських спілок з правової точки зору. Це стосується моментів поділу майна, накопиченого парою за роки існування у незареєстрованих офіційно відносинах, у разі розставання, адже шлюбний договір у цьому випадку скласти неможливо. Ряд неприємних нюансів відноситься і до можливості проживання одного з цивільних подружжя на житлоплощі іншого після розриву. Також виникають проблеми, якщо у такому союзі народжуються діти, і він розпадається. Питання про сплату аліментів нерідко доводиться вирішувати в судовому порядку та ще й з процедурою встановлення батьківства. Складнощі чекають і тих людей, які в сумних обставинах смерті одного з цивільних подружжя претендують на роль спадкоємця або спадкоємиці. Факт існування подружніх відносин доведеться також доводити в суді із залученням свідків, що може виявитися справою трудомісткою та дорогою. Якщо узагальнити все сказане вище, то з погляду почуттів та емоцій у цивільному шлюбі позитивних сторін достатньо, проте правовий аспект таких відносин є спірним та суперечливим. Тому, обираючи варіант, який передбачає співжиття без оформлення законного союзу, слід враховувати його сторони.
Як правильно жити в цивільному шлюбі?
Пожити з обранцем можна, якщови обидва мрієте про одруження. Жінці не варто розглядати такі відносини як можливість для укладення надалі офіційного союзу, якщо вона не має впевненості в тому, що обранець взагалі готовий до спільного життя. Можливо, він просто поступається їй під певним тиском у спробі зберегти сексуальний зв'язок. Вирішивши жити разом, обов'язково поговоріть з коханою людиною і переконайтеся в тому, що вона повністю дотримується такої ж думки. Таким чином ви зможете надалі уникнути непорозумінь, пов'язаних з тим, що один із вас просто проводить час, а інший сподівається, що незабаром ви одружитесь. Домовитеся з обранцем, що через деякий проміжок часу, припустимо, півроку чи рік, ви проаналізуєте свої стосунки і разом вирішите, чи готові ви до шлюбу чи ні. Не погоджуйтесь жити з хлопцем, якщо не хочете виходити за нього заміж. А також відмовтеся від рішення жити разом, якщо він не думає про сімейне життя, а скоріше шукає можливість мати тимчасовий дах над головою та гарячу вечерю. Відносини, які зараз називають цивільними шлюбами, варто розглядати в першу чергу як можливість своєрідного тренування перед вступом в офіційні законні відносини. Як же обчислити найбільш вдалий для цього час? Багато пар вважають за необхідне реєструвати свій союз, коли відчувають, що для подальшого існування їхньої щасливої сім'ї настає час завести дітей. Хоч би як склалися ваші стосунки в майбутньому, чи стане продовженням громадянського союзу законний шлюб чи ні, завжди варто пам'ятати про ту міру відповідальності, яку беруть на себе люди, вступаючи як в офіційне, так і неофіційне співжиття. Адже життя поруч із коханою і коханою людиною має бути в радість, а не вселяти невпевненість і страх. Радимо почитати:
