15 місяців - це багато чи мало? Дивлячись для чого. Для щастя - мало. Для розлуки - багато. Бейлі Купер 15 місяців боровся з раком. Лімфому виявили, коли було вже надто пізно щось робити. Метастази розповзлися по всьому тілу дитини. Ні, це не означає, що рідні та лікарі не намагалися. Намагалися. Але допомогти хлопчикові було неможливо. 15 місяців на боротьбу зі смертельною хворобою - це багато. 15 місяців на те, щоб попрощатися зі своїм вмираючим дитиною, - це невиносімо.Врачі давали Бейлі куди як менше часу. Він повинен був померти ще півроку тому. Але його мама, Рейчел, була вагітна третьою дитиною. І Бейлі був твердо має намір дожити до зустрічі з малятком.
Фото: facebook.com/rachel.hollyman «Доктора говорили, що він не протягне до народження сестри. Ми й самі не вірили, Бейлі вже згасав. Але наш хлопчик бився. Він наставляв нас, щоб ми подзвонили йому відразу, як тільки малятко народиться », - розповідали Лі і Рейчел, батьки мальчіка.Прібліжалось Різдво. Чи доживе Бейлі до свята? Навряд чи. Але батьки все одно попросили його написати лист Санте. Хлопчик написав. Тільки в списку були зовсім не ті подарунки, про які мріяв би він сам. Він просив речі, які порадували б його молодшого брата, шестирічного Райлі. А сам продовжував чекати зустрічі з сестренкой.І ось нарешті дівчинка з'явилася на світ. Брат і сестра зустрілися. «Бейлі зробив все, що повинен був зробити старший брат: поміняв підгузок, умив, заспівав їй колискову», - згадує Рейчел.
Фото: @rachel.hollymanПаренек зробив усе, що хотів: він пережив усі прогнози лікарів, виграв свій бій у смерті, побачився з маленькою сестричкою і придумав їй ім'я. Дівчинку назвали Міллі. А після цього Бейлі почав згасати на очах, ніби після того, як він досяг своєї мети, йому нема чого стало триматися за життя. «Це так несправедливо. На його місці мала бути я», – плакала бабуся відважного хлопчика. А той відповідав їй, що не можна бути такою егоїсткою, адже в неї залишилися онуки, про яких треба дбати, – Райлі та маленька Міллі. Бейлі навіть залишив розпорядження про те, як має пройти його похорон. Він хотів, щоб усі вбралися в костюми супергероїв. Батькам він суворо заборонив плакати довше 20 хвилин. Адже вони повинні зосередитися на його сестрі та браті. 22 грудня, через місяць після народження Міллі, Бейлі відвезли до хоспісу. Напередодні Різдва всі зібралися біля його ліжка. Хлопчик востаннє подивився на обличчя рідних, востаннє зітхнув. Він ніби заснув». Рідні намагаються не плакати. Адже про це просив сам Бейлі.
