«Історія особливою дівчинки і особливою кішки» -під цією назвою ховається неймовірно зворушливий і життєстверджуючий розповідь. Його головні герої - дівчинка і кішка. Дівчинці шість років, її звуть Айріс Грейс. Кішка трохи менше, її звуть Тула. У Айріс Грейс - аутизм. Це стало ясно далеко не відразу. Лише на четвертому місяці життя Айріс батьки зрозуміли, що з їх дорогоцінної дівчинкою буде нелегко. Вона погано спала, а якщо і засипала, то тільки на плечі у мами. Мама з татом сподівалися, що це пройде. Але виявлялися все нові особливості поведінки Айріс Грейс. Вона не любила компанії, а іноді ніби йшла в власний світ: очі скляніли, дівчинка ніби пливла кудись далеко-далеко. Лікарі запевняли, що це нормально. А мама Айріс взагалі перестала що-небудь розуміти через постійне недосипання.
1/7Фото: facebook.com/IrisGracePaintingФото: facebook.com/IrisGracePaintingФото: facebook.com/IrisGracePaintingФото: facebook.com/IrisGracePaintingФото: facebook.com/IrisGracePaintingФото: facebook.com/IrisGracePaintingФото: facebook.com/IrisGracePainting intingДо року проблеми зі сном так і не пройшли. Швидше посилилися. Мама дівчинки була у розпачі. Але одного разу щось трапилося: Айріс перестала раптом вимагати материнської уваги. Цілий ранок вона лежала і роздивлялася книжки, перевертаючи сторінки і довго залипаючи на кожній. Мама остаточно зрозуміла: її дочка бачить цей світ не так, як інші. Тому вона довго може спостерігати за деревами за вікном. Тому вона слухає музику так, що її тіло «підспівує» їй. Речі завжди мали знаходитися на тому самому місці. Носити Айріс погоджувалася лише один і той самий одяг. Взуття? Ні. Ішли місяці, а Айріс ставала тільки замкненіше. "Мама" і "тато" - ось і все, що вона іноді вимовляла. Діагноз «аутизм» їй поставили лише у два роки. Батькам було страшно. Але тепер вони хоч знали, з чим мають справу. Тепер вони заново вчилися спілкуватися зі своєю дочкою. Айріс малювала дуже акуратно: химерна суміш невимушеності та продуманості. А потім стався прорив – логопед Айріс порадив навчити дівчинку малювати. Але вчити не довелося. Айріс чудово справлялася з кистями та фарбами. Картини у дівчинки виходили дивовижні. Так здавалося не лише її мамі. Батьки створили для Айріс сторінку на "Фейсбуку" - щось на кшталт галереї для малюка. І раптом... люди почали просити продати їм картини Айріс. Навіть не оригінали – копії. Дівчинці тоді було три роки. Вона була не такою, як інші. Вона була знаменита та геніальна. Шанувальники її творчості – наші з вами кумири. Це Зої Дешанель, Анджеліна Джолі, Ештон Кутчер.
1/3Фото:@irisgracepaintingФото:@IrisgracepaintingФото:@irisgracepaintingА як же Тула? Незабаром з'явилася вона. Завдяки кішці дівчинка вчилася довіряти навколишньому світу. Тула стала провідником для Айріс. Малятко навіть стало краще спати - не звичайні п'ять-шість годин на день, а цілу ніч! Змучена багаторічним недосипанням мама була щаслива: це не кішка, це подарунок долі. Наразі батьки впевнені: вони впораються. Про це і розказано у книзі «Історія особливої дівчинки», яка вийшла нещодавно російською у видавництві Livebook. Батькам було дуже тяжко. Адже вони не розуміли, що відчуває їхня дитина, як відреагує на сторонній звук, спалах світла, навіть відчуття піску під ногами. Вони були змучені. Їм і зараз не дуже просто. Але в той же час мама з татом настільки вірили у свою дочку, намагаючись зробити все можливе, та й неможливе, що їхня малеча все ж таки повернулася зі свого світу в їхній спільний – великий світ людей.
