Зоя, 38 років:- У нас ще залишилися старі іграшки, але їх вже не так багато. На них облупилася фарба, але вони все одно улюблені - з дитинства (і не тільки мого, а й маминого). Я дуже люблю іграшки на прищіпках. У нас було п'ять однакових очкариків (кінця 50-х - початку 60-х років минулого століття). Вони мені шалено подобалися, і я любила розставляти їх на ялинці. Потім один розбився, я дуже засмутилася. А через якийсь час мама вийшла заміж за мого вітчима. Вони стали жити разом, і він привіз свої ялинкові іграшки. Коли провели «інвентаризацію», моєму щастю не було меж - у нас стало цілих 12 очкариків, так улюблених мною! А ще я не уявляю ялинку без старих скляних бус. Навіть спеціально шукала, де можна купити.
1/6Фото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayДар'я, 27 років:— Новий рік – моє улюблене свято, мені подобаються всі ці новорічні приготування, а особливо я люблю купувати ялинкові іграшки. Знаєте, є така прикмета, потрібно щоразу вішати на ялинку одну нову прикрасу, щоб рік, що приходить, приніс багато щастя. Кулі, тварини, мультяшні герої, намисто, мішура та інше – очі розбігаються! Все навколо красиве та блискуче. Хоча раніше не було такого – ялинка від цього не здавалася менш казковою, тому, незважаючи на мою любов до нових іграшок, я не можу уявити Новий рік без старих прикрас – у них стільки тепла та спогадів. Коли була маленькою, любила розігрувати сценки з цими скляними фігурками прямо на ялинці. Зараз бережу їх як зіницю ока, не дай боже розіб'ються! Ялинкових прикрас у наш час дуже багато, і їх можна купити у кожному магазині, але таких, як ці, більше не буде.
1/5Фото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayСвітлана, 55 років:— Цього року Чиполліно та космонавт на ялинці відзначають свій ювілей – у 2016 їм виповнилося 55 років, як і мені, до речі. Напевно тому мені здається, що вони були завжди. У дитинстві ми з сестрою любили шукати іграшки на ялинці, спочатку їх розвішували, а потім загадували один одному, наприклад: «Знайди мені зайця» і так далі, хто швидше знайде. Пізніше мої діти грали в цю гру. Раніше іграшок тих часів було більше – у зв'язку з двома переїздами на далекі відстані збереглося небагато, але ми бережемо їх як пам'ять. Взагалі, є якась особлива привабливість у старих ялинкових іграшках, адже вони пам'ятають перший випуск КВК на чорно-білому екрані, політ Гагаріна в космос, та й взагалі вони бачили мене маленькою. Ніколи не перестану любити вбирати ялинку!
1/4Фото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayЛариса, 42 роки:— У нас у домі досі зберігаються ці іграшки на згадку про місце, в якому пройшов юнацький період життя мого чоловіка Михайла. Це були 70-ті роки, він та його сім'я жили в Казахстані. Якось за кілька днів до Нового року 16-річний Мишко з батьками вирушили за покупками, і в універмазі на вітрині сподобалася фігурка казахської дівчини в жовтому вбранні з червоною лопаткою. Потім розглянули решту іграшок, і тут захотілося купити одну за одною: рибку з червоним гребінцем, Діда Мороза з довгою бородою, будиночок у вигляді гриба, зайця, шишку. Через багато років після переїзду в Ростов виявилося, що деякі ялинкові прикраси залишилися цілими. Ми подумали: якщо вони потрапили до нашої родини, то нехай висять на ялинці та радують око. Тепер цю частинку сімейної історії рука не піднімається викинути.
1/4Фото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayАндрій, 20 років:— До нас у будинок радянські іграшки потрапили у спадок. Мої бабуся та дідусь купили їх ще у 60-х роках. З покоління в покоління передали їх моїм батькам, і так вони й досі залишились у нас у родині. Пам'ятаю, як у дитинстві під Новий рік діставав повну коробку і швидше прикрашав, і тепер за звичкою щороку вішаю їх на ялинку. Просто вони особливі, не як у всіх, самі зображення тварин, фігурок різних виглядають по-справжньому казковими та добрими. Напевно тому такі іграшки подобаються мені набагато більше, ніж ті, які випускають сьогодні.
1/3Фото: архів WdayФото: архів WdayФото: архів WdayЮзефа Олександрівна, 78 років:— Я народилася у грудні 1938 року і мама тоді купила ялинкові іграшки, а через рік її не стало. Іграшки я зберігаю все життя, а ось велику ялинку давно не ставлю - у мене живе кіт, який любить все гризти (сміється). Звісно, не всі іграшки збереглися. Була війна, окупація. Якось у наш будинок потрапило крило німецького літака, ми самі дивом залишилися живі. Багато подій сталося за ці роки. Взагалі, пам'ятаю, як мої тітки у 40-х під Новий рік рубали сухе дерево (вони ніколи не губили живі дерева), приносили його додому та вбирали. То було свято. Як робили іграшки у ті роки? Вручну. Дротовий каркас обертали ватою, а зверху покривали марлею чи папером, потім розфарбовували. Треба сказати, що вони виглядали натурально. У мене була ялинкова іграшка – ковбаска, і я зовсім маленька пробувала її кусати, мені здавалося, що це могла бути справжня ковбаса… Іграшки Юзефи Олександрівни та інших городян можна побачити на виставці у бібліотеці ім. Пушкіна у Новочеркаську з 9 по 19 січня.
1/10Фото: архів бібліотеки ім.ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. ПушкінаФото: архів бібліотеки ім. Пушкіна
